У італійський Серії A вже встигла сформуватися група команд, яка наступного сезону буде представляти країну на груповому етапі Ліги чемпіонів УЄФА. Але поміж цими командами навіть перед початком передостаннього туру національної першості не вдавалося визначити найсильнішу, яка у підсумку забере собі чемпіонське звання.

Мілан перебував ближче за інших на шляху до цієї величної мети, однак за календарем йому потрібно було приймати бергамаську Аталанту, для якої питання участі в єврокубках узагалі несподівано стало аж занадто болючим наприкінці футбольного року.

Чи то "россонері" аж занадто перенервували від відчуття наближення значного успіху, чи то "Богиня" настільки добре вивчила гру суперників, що виявилася готовою до фактично будь-яких викликів. Навіть без Руслана Маліновського, який залишився в запасі на цю гру, напад команді Джан П’єро Гасперіні достатньо створював неприємностей для захисників господарів. Однак проходити до ударних позицій не вдавалося жодній із команд, причиною чого можна було вважати як високу індивідуальну якість гравців, так і банальне бажання грати без суттєвих ризиків.

Мілану такий сценарій точно не пасував, але й вигадати щось цікавіше, аніж постійні закидання з глибини в сподіванні на вдалий перший дотик лінії нападу, претенденти на чемпіонський титул не могли. Були ще періодичні спроби пробивати з дальньої відстані, але один тільки постріл Муріеля незадовго до перерви вартував набагато більшої уваги, аніж усі подібні моменти збоку команди Стефано Пьолі.

Аталанті в другій половині гри не вдалося змінити хід подій на футбольному полі, а вартувало Джан П’єро Гасперіні почати робити заміни, як його команда миттєво пропустила. Шкода, що поява на полі Руслана Маліновського зрештою майже збіглася в часі з черговим дальнім закиданням на хід Леау, яке зрештою виявилося вдалим. Португалець утік від захисника, після чого переграв Муссо з гострого кута на правому фланзі штрафного.

Мілан після цього почав грати на прагматичне втримання результату, тоді як суперники мусили відкриватися, що в свою чергу стимулювало виникнення вільних зон у їхньому захисті. Гості догралися й до другого пропущеного голу на 75-й хвилині, коли просування Ернандеса майже від власного штрафного до позиції для завершального удару на лівому фланзі штрафного ніхто не став зупиняти.

Після цього "Богиня" ще робила спроби атакувати чужі ворота, однак вони не мали успіху. Та ще й Маліновський отримав "зайву" жовту картку, тому тепер може їхати до розташування команди Олександра Петракова — клубну частину сезону для Руслана завершено достроково, так само як і команда Пьолі може вже цього вечору стати чемпіоном країни.

У заключному турі Мілан гратиме на виїзді проти Сассуоло, а бергамаська Аталанта на власному полі прийматиме Емполі.

Мілан — Аталанта 2:0
Голи: Леау, 56, Ернандес, 75

Мілан: Меньян — Калабрія (Флоренці, 80), Калулу, Томорі, Ернандес — Тоналі (Беннасер, 63), Кесс'є — Салемакерс (Мессіас, 54), Круніч, Леау — Жиру (Ребіч, 54).

Аталанта: Муссо — Паломіно (Демірал, 79), Фройлер, Джимсіті — Гатебур (Скалвіні, 80), Копмейнерс, де Роон, Дзаппакоста — Пессіна — Муріель (Сапата, 55), Пашаліч (Маліновський, 55).

Попередження: Жиру, Кесс’є — Копмейнерс, Маліновський.