Цьогорічне літнє трансферне в Італії вельми насичене на події. І вперше за довгі роки велику частку інфоприводів дає новачок Серії А. Новачок, скажемо прямо, дуже цікавий. 

У цьому тексті ми в деталях розберемо, що таке ця італійська Монца. І, звісно, з чим її їдять — бо ж яка Італія без смачної їжі?

Історичний екскурс 
  

Монца — клуб з однойменного міста, розташованого у менш ніж 20 кілометрах від Мілану. Грубо кажучи, передмістя "столиці моди", і при цьому столиця провінції Монца і Бріанца.

Населення містечка — трошки більше за 120 тисяч людей. Тиша, спокій, комфорт і не менш затишний Стадіо Бріантео, здатний вмістити 18 з половиною тисяч глядачів. Звісно ж, люди на футбол цілком можуть приїздити і з сусідніх містечок та цілком собі великих міст, у тому числі самого Мілану.



Якщо брати cуто футбольну складову, то почнемо з того, що "бріанці" гратимуть в еліті італійського футболу вперше за 110 років  існування клубу (саме стільки їм виповниться 1 вересня)! Більшу частину своєї історії Монца вешталась між Серіями B, С і D.

Найбільш значущий успіх команди – 1/4 фіналу Кубка Італії у далекому 1939 році. Монца – одна з трьох команд, яка дійшла до цієї стадії, граючи у четвертому за силою дивізіоні Італії. Ще дві такі сенсації – Барі у 1984 та Алессандрія у 2016, яка змогла дістатися навіть до півфіналу. 

Двічі, а саме у 2004 та 2015 роках, "б'янкороссі" фактично припиняли своє існування, переживаючи банкрутство. Вихід із ситуації знаходився, проте різких стрибків уперед ніхто не бачив. До одного цікавого моменту...

Сходження на п'єдестал
 

Історія команди повернулася іншим напрямком після приходу одіозного Сільвіо Берлусконі, який купив Монцу 28 вересня 2018 року. Ідейним натхненником виявився давній соратник колишнього прем'єра Італії — Адріано Галліані. 

Річ у тім, що Галліані є уродженцем і давнім уболівальником Монци, хай навіть багато років віддав Мілану. Його мама Аннамарія була палкою прихильницею "червоно-білих". Саме вона прищепила Галліані любов до футболу і вперше зводила 5-річного Адріано на футбол. За його словами, саме у той день він зізнався, що коли виросте — стане президентом Монци. 

Мрія здійснилася з певною обмовкою. Галліані — співвласник клубу, тоді як роль президента належить Берлусконі. Але фахівець точно знає, що саме він надихнув давнього і більш заможного друга на мрію, коли той вже розпрощався з футболом. І саме Галліані плакав у свої 77 так сильно, наче та 5-річна дитина, коли Монца вийшла до Серії А.

 
Написана історія 
  

Монца вийшла до Серії А через раунд плей-офф, посівши 4 місце у регулярному розіграші Серії B. Вище за "біло-червоних" фінішували Лечче, Кремонезе та Піза, яка ще принаймні рік обійдеться без еліти італійського футболу. 

У півфіналах команда з передмістя Мілана двічі обіграла Брешію з однаковим рахунком 2:1. На виїзді дублем відзначився 32-річний датський форвард Крістіан Гютк'єр, вдома по м'ячу забили Леонардо Манкузо та Марко Д'Алессандро.  

У фіналі ж на глядачів очікував справжній трилер. Перший матч Монца вже традиційно для себе виграла 2:1 (відзначилися Дані Мота та знову Крістіан Гютк'єр), але пропущений наприкінці м'яч добряче зіпсував таку красиву картинку перед матчем-відповіддю.  

В основний час Піза здолала "біло-червоних" з рахунком 3:2 — за команду Джованні Строппи відзначилися Хосе Мачін і все той же Гютк'єр. За наявності правила виїзного голу Монца і так би вийшла до Серії А, проте у цьому випадку його ще треба було вибороти. Навіть не уявляємо, як ломбардійські фанати у ту мить жалкували про той гол у доданий час.

На щастя для них, без хеппі-енду не обійшлося. Лука Марроне і нестримний данець забили по голу і подарували невеликому містечку футбольне свято. Таке свято, якого вболівальники Монци ще ніколи не бачили!


 
Трансферне вікно
 

Важко збагнути, коли востаннє новачок Серії А підсилювався настільки пристойно. З іншої сторони, ці трансфери — явно не під перемогу у Серії А та Лізі чемпіонів, про які вже встиг заявити запальний Берлусконі.

Під статус міцного представника першої половини таблиці — можливо. Але не більше. Бо мова йде про дійсно якісних виконавців, які так і не змогли стати "першими скрипками" у клубах найвищих ешелонів італійського футболу.

Найбільш цікаві імена — орендовані гравці збірної Італії Стефано Сенсі та Матео Пессіна. Обидва — стержневі футболісти середини поля.

Сенсі був справжнім лідером Кальярі. Влітку 2019 року він доволі непогано зайшов до Інтера Конте, для якого став першим новачком. Втім, дуже скоро Стефано втратив місце у старті, його почали мучити травми, а на початку 2022 року він вирушив у першу оренду до Сампдорії.

Монца — прекрасний шанс для Сенсі реабілітувати кар'єру у команді з великими амбіціями. У 27 років і після не дуже вдалого періоду кар'єри — те що треба.

Пессіна — колишній (а то й не дуже колишній — оренда!) конкурент Руслана Маліновського по Аталанті. Тут випадок інший — людина повернулася додому. Маттео — уродженець Монци та вихованець клубу, хоч і залишив його заради Мілану у далекому 2015-му. У часи, коли Берлусконі керував саме Міланом, а не Монцею. 

Як для свого віку, Маттео змінив дуже багато команд. Як і з Мілану, так і з Аталанти, він купу разів перебирався до оренд. Так, останні два сезони подарували Пессіні надію на статус основного гравця команди Гасперіні в Аталанті та дозволили стати чемпіоном Європи у складі збірної Італії.

Проте повернення до клубу свого серця, в якому є шанс одразу стати ключовим атаки — надцікавий виклик. До того ж, Маттео з ходу отримав капітанську пов'язку.

З інших цікавинок можна відзначити підписання двох центральних захисників. Андреа Раноккья — це досвід і міць. Це справжній цемент позаду, коли мова йде про клуби, скажемо прямо, рівнем нижче за Інтер. Бути все життя "міланським Василем Кобіним" людині набридло, тож зараз є чудовий шанс стати вожаком у новому колективі.

Потенційна пара 34-річного італійця із ще одним новобранцем, бразильцем Марлоном, який звик грати у мегапозиційний, "де дзербівський" футбол, виглядає дуже цікавою. Як і взаємодія/конкуренція героя плей-офф Гютк'єра з новачком із Верони Джанлукою Капрарі та ще одним можливим новобранцем — Андреа Петаньєю з Наполі. Як і вся Монца, чого вже там приховувати! 

І ви ж не забули, що трансферне вікно ще триває?!

Алленаторе
 

Будемо відверті: в теорії це найслабша ланка Монци. Джованні Строппа — алленаторе без особливої родзинки. У свої 54 він встиг потренувати безліч клубів рідної країни — юнацькі команди Мілана, двічі Зюйдтіроль (не лякайтеся назви — це не Австрія чи Німеччина), Пескару, Спецію, Фоджу і двічі Кротоне. Ніде особливо довго не затримувався, а його команди не демонстрували вишуканого футболу.

Зате для Монци людина не чужа — протягом 1987-1989 років він виступав за "бріанців" на правах оренди. І рік тому призначення фахівця на нову посаду відбувалося саме з ноткою ностальгії.

Звільняти тренера, який вивів команду до Серії А вперше за її довгу історію, — некрасиво. Берлусконі — політик і тямить у стосунках з людьми. Довгі роки це було його хлібом. 

Втім, кандидатура Роберто Де Дзербі протягом всього трансферного вікна висіла десь у хмарах. Масла у вогонь підлило й підписання Марлона. Бразилець, як ми знаємо, цілком і повністю людина Де Дзербі.

Другий варіант — хайповий. Але ми ж із вами прекрасно знаємо, що в Італії таке люблять, і знов таки це прекрасно розуміє наддосвідчений політик. І призначити свого кума Андрія Шевченка — точно не програш для нього. 

В Італії Шеву-тренера досі судять більше по збірній України, ніж не по Дженоа. Бо у Дженоа провалюються всі, і навіть після звільнення українця генуезці вилетіли із Серії А. Швидке звільнення з такого скандального клубу подекуди тільки додає плюсів тому чи іншому керманичу — якщо там не оцінили, значить таки тренер!
 
Заради справедливості скажемо, що, судячи з усього, поки у планах Андрія Миколайовича нема тренерської роботи до переможного для нас завершення російсько-української війни. Тим паче, йти у клуб людини, яка закликає Україну прийняти умови путіна — явно погане рішення для легендарного українця (ще й і з важливою місією у наш час), навіть попри давні близькі стосунки з цією людиною. Мова, звісно ж, про Берлусконі.

 
Якщо Строппа покаже результат — керівництво Монци може сміливо виставляти себе справжнім переможцем ситуації. "Всі вже шукали різні кандидатури, а ми залишили того, хто подарував нам історію. Хто тут дурень?" 

Що на виході?
 

Вболівальників Монци можна порадувати банальним висновком, що еволюція подекуди може дати в рази кращий ефект, ніж революція. Монца дійсно провела дуже якісну літню трансферну кампанію, проте уникла різких кроків, на кшталт зміни тренера та купівлі медійних людей калібру Дібали чи Ікарді.  

Наш прогноз: нинішній сезон команда буде "качати м'язи". Гравці, які пройшли шлях із Серії B, притиратимуться до людей, які за місцевими мірками є справжніми майстрами гри. Молоді футболісти дивитимуться на більш досвідчених партнерів.



У свою чергу Берлусконі та Галліані робитимуть перші оцінки свого другого "стрибка" у футболі. І дуже важливо з боку двох вищезгаданих осіб не робити поспішних дій, підсилюючи команду якісними футболістами на кшталт Пессіни крок за кроком.

Згодом справа сама дійде до гучніших імен, якщо ми маємо справу не з класичною "мильною бульбашкою" (вислів дуже відомий знавцям українських футбольних реалій, правда?), а дійсно сучасним проєктом із великим поглядом на майбутнє. 

Місце у цьому сезоні? Ризикнемо зробити прогноз, що це будена межі двох половин турнірної таблиці. Будь-що вище має вважатися величезним успіхом. Перший дзвіночок був позитивний — бойові 3:2 над Фрозіноне в 1/32 Кубка Італії, де переможним голом знову відзначився Гютк'єр. Купуючи нових зірок, ніхто не забуває про старих!