У кожній казці має наставати фінал, і саме до такої категорії іспанські вболівальники приписали момент, коли каталонська Жирона зіграла в безгольову нічию на полі Альмерії (0:0) тиждень тому. І ніхто б на цей результат не звернув би уваги настільки прискіпливо, якби не той факт, що команда Мічела навіть за такого рахунку стала одноосібним лідером чемпіонських перегонів, нехай і залишивши достатньо простору для маневру конкурентам.

А вже в рамках двадцять першого туру Ла Ліги на "червоно-білих" очікував не менш відповідальний іспит у домашній грі проти андалузької Севільї, яка приїхала на Монтіліві брати реванш за поразку в першому колі на власному полі (1:2). Із того часу відбулось чимало подій, і ті самі "нервіонці" навіть устигли змінити головного тренера. Певна річ, не від хорошого життя. На результати, щоправда, це впливало не дуже, про що красномовно свідчили три поспіль поразки в чемпіонаті.

Але до Жирони Севілья завітала точно не байдики бити. Дуже сильний початок гри. Високий пресинг призводив до виникнення помилок у виконанні футболістів Мічела й вони помітно відчували дискомфорт за такої гри. Та ще й забити швидкий м’яч суперникам удалось зусиллями Ромеро, тож узагалі можна було записати цей відтинок гри на користь команди Кіке Флореса.

Але що було потім — то легендарна історія. Шість(!) хвилин вистачило українському нападнику Артему Довбику для того, аби не тільки відіграти відставання за рахунком, не тільки вивести свою команду вперед, а ще й закріпити цю отриману нашвидкуруч перевагу. Разом із тим форвард ще й над досвідченим Серхіо Рамосом трохи познущався, тож вийшла не відповідь, а просто нищівний удар по амбіціях суперників.

Звичайно, українець це робив не самотужки. Поки Віктор Циганков, скажімо так, вкатувався в гру, Савіо на протилежному боці поля захопив у заручники захист Севільї та просто знущався своїм дриблінгом над суперником. Рідко таке трапляється, коли гравцю вдається робити на полі все, що завгодно, але це був саме той випадок. Які були шанси в андалузців на те, щоб бодай прийти до тями за таких умов?

Якось дотягнули до перерви гості, але ж потрібно було ще повертатись на поле та намагатись усе ж таки щось запропонувати у відповідь. Знову пресинг, знову непоганий рух на чужій половині, але потім чергова раптова помилка в захисті й фланг Савіо знову запалав, а Гутьєррес з його передачі зробив гольовий простріл на Циганкова під розстріл чужих воріт. Це вже було схоже на свято якесь! Три голи Довбика та м’яч Віктора — як після такого взагалі можна йти спати?

Очевидно, що після четвертого м’яча в конкурентний футбол особливого сенсу вже не було грати. Севілья щось намагалась зробити попереду, але награла в підсумку лише на п’ятий м’яч, який записав на свій рахунок Стуані. Воно й не дивно, сили українському дуету ще знадобляться в матчах попереду, а ось резерв у тонусі Мічел любить потримати. Гравця матчу в підсумку дали Довбику, що цілком зрозуміло, але повз Савіо теж не проходьте — то був розкішний для нього "український" вечір.

У наступному турі каталонська Жирона зіграє гостьовий матч проти Сельти з Віго, тоді як посеред тижня гратиме в гостях у Мальорки в Кубку Іспанії, а андалузька Севілья прийматиме памплонську Осасуну, тоді як у Кубку гратиме на полі мадридського Атлетіко.

Жирона — Севілья 5:1
Голи: Довбик, 13, 15, 19, Циганков, 56, Стуані, 89 — Ромеро, 10

Жирона: Гассаніга — Коуту, Хуанпе (Яакобішвілі, 29), Блінд, Гутьєррес — Еррера (Соліс, 65) — Циганков (Валері, 66), Порту, Мартін, Савіо (Торре, 73) — Довбик (Стуані, 73).

Севілья: Дмитрович — Навас, Ньянзу, Рамос, Баде (Маркао, 46), Педроса — Сусо (Ламела, 62), Соу (Агуме, 77), Жордан — Ромеро (Межбрі, 62), Окампос (Маріано, 77).

Попередження: Соу, Ганнібал