Улітку минулого року ми відзначали історичну подію — молодіжна збірна України добре виступила на чемпіонаті Європи серед юнаків до 21 року й здобула перепустку на Олімпійські ігри в Парижі, що мають відбутись уже цього літа. Такого в історії нашої країни ще не траплялось, тож будь-який досвід, пов’язаний із цими змаганнями був для нас дійсно новим. Навіть команду окрему довелось створити в категорії вже U-23, яку, певна річ, довірили очолювати Руслану Ротаню та його тренерському штабу.

Ось тільки з підготовкою безпосередньо до турніру справи пішли геть не найкращим чином. "Синьо-жовті" вирішили під час березневої міжнародної павзи завітати до Японії на товариський матч проти місцевих однолітків. А там на нас чекав цілком боєздатний колектив, якому невдовзі й самому доведеться здобувати перепустку на Олімпіаду через локальні змагання, та ще й травми покосили ряди нашої команди.

Тож на гру на полі Мікуні Ворлд Стедіум у незвично, як для наших широт, ранній час довелось випускати тих гравців, хто банально мав змогу грати, а не тих, кого від початку планував використати тренерський штаб на цих зборах. Як можна легко здогадатись, цей фактор нашу гру не покращив, а повний стадіон, який уболівав за суперників та просто страшна злива ще й добивали наші й без того невеликі шанси на успіх.

Проте навіть за таких умов побачити те, що ми побачили у виконанні "синьо-жовтих", було доволі неприємною несподіванкою. Якщо коротко, то дві години ми провели лише з одним ударом у площину чужих воріт, який і ударом назвати важко, бо це була невдала подача від Сича з правого флангу на завершення першого тайму. І все. Ось такий він — атакувальний футбол сьогодення.

Японці в цьому плані, певна річ, нас просто переграли, якщо навіть не розірвали, бо моментів у них було хоч греблю гати. Погана гра в захисті від українців цьому тільки спряла, бо більшість моментів біля власних воріт у першому таймі ми привезли самі собі. Але тоді Фесюн, хоча й сам подекуди помилявся під час передач, зумів урятувати кілька разів від пропущених м’ячів, тож хоч до перерви вдалось утримати ворота недоторканими.

Але тільки-но відновилась гра, як ми одразу й пропустили. Кутовий із правого флангу на 48 хвилині Секіне на ближній перевів у поперечину головою, після чого біля дальньої стійки Сато вдало підставив голову під відскок. Із урахуванням близькості до воріт, більшого там і не потребувалось.

Команда Ротаня спробувала відповісти суперникам, але бодай-щось створити в неї так і не вийшло. Навіть із обмеженою ротацією, на яку й без того покладались малі сподівання. Японці тим часом узяли невеличкий перепочинок і вже на завершення гри скористались нашою черговою помилкою та закрили протистояння в контратаці. Свіжий Танака поставив масну крапку в грі, де від України ми так і не побачили свіжих ідей.

Японія U-23 — Україна U-23 2:0
Голи: Сато, 48, Танака, 76

Японія U-23: Кокубо — Секіне, Сузукі, Баба, Огата (Учіно, 84) — Аракі (Танака, 67), Фуджіта, Мацукі (Уенака, 80) — Ямада (Хіракава, 46), Сомено (Хосоя, 46), Сато (Комі, 80).

Україна U-23: Фесюн (Єрмаков, 60) — Сич (Маценко, 71), Боль (Фарина, 46), Дідик (Дячук, 60), Мартинюк — Сігеєв, Желізко, Шостак (Кулієв, 46) — Назаренко (Федор, 71), Кухаревич (Кулаковський, 71), Шулянський (Кащук, 60).