У англійській Прем’єр-лізі за ходом сезону періодів затишшя не буває в принципі, навіть коли йдеться про різдвяно-новорічні свята. Тож якось ми пережили Boxing day та його напружений графік, проте найближчим часом командам усе одно доведеться проводити чимало протистоянь, і, очевидно, без великих афіш ми також не зможемо обійтись.

У двадцятому турі національної першості інфоприводів було чимало, але здебільшого всі все одно говорили лише про головний двобій вихідних — протистояння на Енфілді поміж Ліверпулем та Манчестер Юнайтед, яким за історію взаємин уже випадало чимало нагод один одному щось сказати, проте вони все рівно готові робити це знову й знов. Цього разу, щоправда, несподівано значний снігопад у регіоні загрожував спричинити чергове перенесення в календарі матчів команди Арне Слота, але, на щастя, обійшлось.

Та й добре, що обійшлось, бо хто знає, як би в інший день поводили себе футболісти Рубена Аморіма на полі принципового суперника. Манчестер Юнайтед грав розкуто, а вигравали від цього, передусім, незаангажовані вболівальники. Так і не пригадати одразу моменти в "червоних" біля чужих воріт у першій чверті ігрової години, хоча потім Ліверпуль непогано почав їх штампувати, і вже Онана довелось рятувати від ударів Мак Аллістера та Гакпо.

Але не сидів, склавши руки, і Манчестер Юнайтед — Діалло мав розкішну нагоду, але трохи не пощастило з ударом головою в падінні на завершення подачі Далота з лівого флангу, а наприкінці першої половини Гойлунн змарнував фактично вихід віч-на-віч з Аліссоном під гострим кутом на лівому краю чужих володінь. І все це на тлі атак у обидва боки поля, тож видовище було дійсно гідне статусу центрального матчу туру.

І це ми ще навіть не здогадувались, що на нас очікує після перерви! А там був справжній вогонь. Мартінес відкрив другу половину потужним ударом під поперечину з гострого кута на лівому фланзі штрафного, проте вже незабаром тим самим відзначився Гакпо на протилежному боці поля. Проте гольовий початок було закладено, і справа рушила з місця.

Важко було стримати Ліверпуль, який добряче підганяли рідні для нього трибуни, от і не впорався захист Юнайтед. Точніше — не впорався з контролем власних рук де Лігт на 66 хвилині, коли на Гакпо пішла подача з правого флангу, і VAR захисника гостей за це не пробачив. А Салах реалізував пенальті ударом низом у правий кут доволі буденно, хоча й Онана був близьким до того, аби цей м’яч витягнути.

"Червоні дияволи" тоді були заведені, бо фактично самі поховали всі свої проміжні здобутки й ситуація дійсно наближалась до їхньої чергової поразки. Але не цього разу. Бо з такою грою захисту від Трента, ну, який там Реал? Простріл Гарначо на 80 хвилині в центрі штрафного завершив у дотик Діалло, чим подарував нам просто приголомшливі останніх хвилини, а з компенсованим часом — так і понад чверть години справжнього футболу.

І тут вистачило простору для моментів обох команди. Спочатку Жота та Бредлі обабіч у чужому штрафному не пробили на силу Онана, а потім і ван Дейк у воротаря спрямував свій удар головою. А з боку гостей був лише один випад, але який — Магвайр у вільному центрі штрафного з прострілу Зіркзе запустив м’яч на трибуни, і тоді навіть на Енфілді повірили, що це було схоже на відскок у ендшпілі справжньої заруби.

У наступному турі Ліверпуль гостюватиме у Ноттінгем Форест, а Манчестер Юнайтед прийматиме Саутгемптон.

Ліверпуль — Манчестер Юнайтед 2:2
Голи: Гакпо, 59, Салах, 70 (пен.) — Мартінес, 52, Діалло, 80

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд (Бредлі, 86), ван Дейк, Конате, Робертсон — Гравенберх, Мак Аллістер — Салах, Джонс (Жота, 61), Діас (Нуньєс, 60) — Гакпо (елліотт, 86).

Манчестер Юнайтед: Онана — Магвайр, де Лігт (Йоро, 84), Мартінес — Мазрауї, Угарте, Мейну (Гарначо, 72), Далот — Діалло, Фернандеш — Гойлунн (Зіркзе, 86).

Попередження: Далот, Діалло, Нуньєс, Александер-Арнольд — де Лігт, Магвайр