Чемпіонські перегони для лондонського Арсеналу офіційно завершились минулими вихідними одразу після перемоги Ліверпуля над найбільш запеклим суперником "канонірів", Тоттенгемом, на Енфілді (5:1), після чого "червоні" здобули чемпіонський титул. Проте пригоди колективу Мікеля Артети на цьому себе не вичерпали.

Бо посеред тижня Арсенал програв у домашній частині півфінальної дуелі Ліги чемпіонів УЄФА проти французького Парі Сен-Жермен, тож настрій і, найголовніше, фізичний стан команди Артети залишав бажати кращого перед черговим туром англійської Прем’єр-ліги. А кондиції Арсеналу були дуже потрібні, бо до нього в гості приїхав Борнмут, якому начебто й нічого вже не потрібно в решті ігор цього сезону, проте "вишні" не дарма провели потужну кампанію, тож фінішувати в підсумку лише десятими було б якось скромно навіть для них.

Безперечно, команда Артети мала тримати в голові матчі-відповідь проти ПСЖ. Але чи варто було в такому випадку тренеру виставляти на цю гру основний склад, щоб ці гравці ще й переймались подіями на футбольному полі? Чи не проглядається тут заздалегідь очевидний підсумок таких експериментів? Напевно, Артета знайде тисячу й одну відповідь на ці питання, але вже після того, як зіткнувся з фактом, що його команда таки програла звітну зустрічі.

Хоча все починалось геть не найгіршим для господарів чином. Борнмут провів відверто слабкий перший тайм у плані атаки, і лише момент Еванілсона на 25 хвилині вартував хоч якоїсь уваги, але забити головою в падінні на межі воротарського з подачі Керкеза з лівого флангу бразильцю так і не вдалось. На протилежному ж боці поля підопічні Іраоли не гребували й привозити моменти на власні ворота, тож гол "канонірів" був постійно десь поблизу.

І таки стався на 34 хвилині, коли Едегор тонкою передачею до правого флангу штрафного знайшов Райса, а той перегнав Кепу та пробивав у порожні, які безуспішно намагався закрити Забарний за спиною у власного воротаря. Загалом, Арсенал частину свого глобального завдання виконав без особливих труднощів.

Проте на цьому все. Господарі поля відпустили цей матч навіть не в другому таймі, а ще в останні п’ять хвилин основного часу першого, коли Клюйверт та Еванілсон мали їх за це покарати, але нікуди не квапились, утрачаючи моменти в дуже вигідних положеннях перед воротами Раї. Голкіпер Арсеналу теж, до речі, не гребував привезти небезпечні ситуації поблизу власних володінь.

Решта проблем для Арсеналу вже почались посеред другого тайму, коли Іраола відчув, що його команда сповільнилась, тому рішення щодо появи на полі Семеньйо народилось само по собі. І він одразу кинув із правого флангу аут на 67 хвилині прямо до чужого воротарського на Гейсена, який потилицею пробив у дальній кут, а вже за вісім хвилин кутовий на протилежному боці поля Таверньєр продовжив на дальню стійку для Еванілсона, який заштовхав м’яч у сітку з-під Едегора.

Тобто, Борнмут за лічені миттєвості зробив те, що не робить Арсенал у принципі в цьому сезоні — не йде добивати суперників. І тоді вже так, усі раптово згадали про прийдешню гру, однак і без цього заміни від "канонірів" масовано повалили лише на 86 хвилині, коли в статиці рятувати було нічого. Хтось не хоче бути й другим, судячи з усього.

У наступному турі лондонський Арсенал гостюватиме в Ліверпуля, тоді як посеред тижня поїде до французького Парі Сен-Жермен на матч-відповідь півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА, а Борнмут прийматиме бірмінгемську Астон Віллу.

Арсенал — Борнмут 1:2
Голи: Райс, 34 — Гюйсен, 67, Еванілсон, 75

Арсенал: Рая — Вайт (Зінченко, 86), Саліба, Ківьор, Льюїс-Скеллі — Едегор, Парті, Райс (Меріно, 73) — Сака (Нванері, 86), Троссар, Мартінеллі (Стерлінг, 86).

Борнмут: Аррісабалага — Араухо (Скотт, 65), Забарний, Гюйсен, Керкез — Кук, Адамс — Таверньєр, Клюйверт (Семеньйо, 64), Уаттара (Брукс, 74) — Еванілсон (Джеббісон, 87).

Попередження: Еванілсон, Уаттара