Український нападник Артем Довбик улітку минулого року перейшов до складу італійської Роми з каталонської Жирони за 30,5 млн євро й відтоді вже встиг провести 29 матчів за клуб, забивши 12 голів та віддавши три гольові передачі.

Напередодні 27-річний виконавець дав перше розлоге інтерв’ю італійським ЗМІ, у якому розкрив подробиці своєї адаптації до гри в нових умовах.

"Останні кілька місяців було нелегко: нова ліга, три нових тренери, нова тактика, яку потрібно було вивчити, і деякі фізичні проблеми. Зараз я розумію італійський футбол краще, аніж раніше, і сподіваюсь, що все може покращитись.

Це перший рік, коли я граю настільки багато, одразу на трьох фронтах. Наш медичний персонал зробив усе можливе, щоб допомогти мені, і зараз після лікування я відчуваю себе набагато краще.

Деякий час я грав із травмою, не на 100%. Це була моя помилка, треба було відпочивати, але я відчував потребу бути з командою у важкі моменти. Однак зараз я почуваюсь добре.

Мова футболу універсальна. Я приїхав до Італії після досвіду в Іспанії, де грають у зовсім інший тип футболу. Зараз я починаю розуміти Серію А, вона більш індивідуальна, із агресивним і компактним захистом, у ній важко орієнтуватись.

Нелегко грати проти трьох захисників суперника в одній зоні. Це частина процесу адаптації.

Наприклад, я хотів би віддати ще багато таких гольових передач, як та на Дібалу в Мілані, але навколо мене завжди мало місця. Тут, у Італії, для нападника все по-іншому. Із Жироною я багато опускався і починав майже на лінії півзахисту.

Тепер мене просять робити інші речі, наприклад, пресингувати центрального захисника суперника, звільняти простір для моїх партнерів по команді, змушувати команду рухатись вертикально, стоячи при цьому спиною до воріт. Я намагаюсь робити те, що мені каже тренер.

Порівняння з Джеко? Я знаю, що таке порівняння існує. Я розмовляв з Едіном перед приїздом сюди, і він пояснив мені, як важко бути нападником у Римі. Це місто, яке живе футболом 24 години на добу, і вболівальники хочуть, щоб ти забивав у кожній грі.

Я розумію це, я очікував цього, навіть у Джеко були деякі проблеми в його першому сезоні. Я багато чому навчився за ці місяці і я впевнений у собі.

Я не читаю газет. Андрій Шевченко завжди радив мені поводитися природно. Я зрозумів, що в Римі все обертається навколо футболу. Тут є радіо, телебачення, газети, але я веду себе як нормальна людина, люблю свою роботу і викладаюсь на повну.

І ні, це неправда, що я ніколи не сміюсь. Від сьогодні ви також можете підтвердити, що я посміхаюсь. Я жартую, я — хлопець, який любить сміятись, чи не так? Проблема в тому, що коли я граю, я показую іншу частину себе, я інший Артем. Я чесна людина, не люблю святкувати неважливі моменти.

Проти Парми, наприклад, я забив п'ятий гол команди за вечір, тож не було потреби святкувати. Я роблю те, що відчуваю в той момент, спонтанно. В Удіне я святкував гол із пенальті, тому що це було дійсно важливо.

Я використовую тільки ліву ногу? Я знаю, це правда. На тренуваннях усі тренери, які у мене були, і Раньєрі — один з них, говорили мені, щоб я бив і правою ногою. Можливо, ви не повірите, але я, мабуть, б'ю краще правою ногою, аніж лівою. Я знаю, я усвідомлюю це, але потім приходить матч, і я роблю все лівою.

Лукаку? Можливо, я щось середнє між ним і Джеко. Я спостерігав за Лукаку в його перший рік в Інтері, коли він забив багато голів і віддав багато гольових передач. Мені подобається його стиль, у нас є спільні риси. Особисто я, якщо потрібно, підлаштовуюся під манеру гри команди, під те, що від мене вимагають.

Якщо я можу допомогти, захищаючи м'яч і роздаючи передачі, мене це влаштовує. Звичайно, повторюсь, якщо багато м'ячів прилітає до штрафного з поперечних передач, то в мене більше шансів забити, адже я нападник.

Мій перехід до Роми? Я підписав тривалий контракт і хочу вигравати трофеї для вболівальників і для клубу, який є величезним і важливим в Італії. Я грав у Іспанії, але в Римі все не так, як там було. Тут неймовірна атмосфера, стадіон заповнений на кожній грі, не випадково ми виступаємо краще саме на Олімпіко. Окрім того, у футболі ніколи не знаєш, де опинишся в майбутньому.

Коли я гуляю містом, я відчуваю сильну прихильність людей, навіть тут, перед Тригорією. Мене люблять романісти.

Фрідкіни? Їхня участь у дискусіях була дуже важливою. Особливо Раяна.

Де Россі? Із Даніеле було чудове взаєморозуміння, і йому не потрібно було багато зусиль, щоб переконати мене. Він вірив у мене, а я дуже вірив у нього. Мені було важко, коли він пішов.

Раньєрі? Він трохи схожий на мого дідуся, він дуже спокійний, але коли команду потрібно підбадьорити і їй потрібен поштовх, він знає, як це зробити дуже добре. Він чудовий психолог, знає, що сказати в потрібний момент, а також знає, коли краще промовчати. Він дуже важливий, я б хотів, щоб він залишився на лаві запасних і в наступному році.

Можлива зустріч із Лаціо в Лізі Європи? Я бачив це, але спочатку ми повинні перемогти Порту, і це вже буде непросто. Звичайно, було б добре. Мені було достатньо першого дербі, щоб зрозуміти, наскільки це дійсно відрізняється від інших матчів.

Того вечора на Олімпіко я відчув найкращу атмосферу на стадіоні в моєму житті. А прекрасні речі потрібно переживати завжди", — заявив український виконавець.

Тридцятим матчем Довбика за Рому може стати домашня гра проти Наполі 2 лютого, о 21:45.