Металіст 1925 та Оболонь розійшлись миром у битві аутсайдерів

Одна з головних інтриг сезону української Прем’єр-ліги, що минає, полягає в тому, хто напряму залишить національну першість, а хто ще побореться за виживання в перехідних матчах. Очевидно, що будь-яка притомна команда бажала б уникнути потрапляння на одну з двох найнижчих позицій, тому боротьба в цій зоні була запеклою.

Аж надто, коли зустрічались поміж собою два сусіди за турнірною таблицею, яких розділяли всього лишень два очки. Ідеться про харківський Металіст 1925 та київську Оболонь, які вдень понеділка проводили свій матч у рамках двадцять п’ятого туру. Завдання при цьому в команд Віктора Скрипника та Валерія Іващенка були очевидними — хто перемагає, той покращує собі життя на решту матчів у сезоні. У випадку пивоварів — значно покращує.

У цей день сонце зійшло над півзахисником Оболоні Русланом Черненком і його дальні постріли почали влучати так, як треба. Уже на дев’ятій хвилині від розрядив гармату здалеку з правого флангу в ближню дев’ятку й шокував Мозіля. Уже за кілька хвилин потому Черненко взагалі міг розраховувати на дубль, коли пробивав із штрафного на правому фланзі, однак м’яч пірнув у протилежний каркас воріт за комірець голкіперу. І що робити проти такого гарматника?

Металіст 1925 ще тривалий час не міг дати ради цій надзвичайній влучності опонента, і в підсумку провів доволі посередній перший тайм. Але не безнадійний. Бо як не самотужки команда Скрипника організовувала небезпеку для чужих воріт, так суперники їй трошки в цьому допомагали. Як, наприклад, це робив на 37 хвилині Федорівський, коли на лівому куті власного воротарського впустив м’яч прямо в ноги Борячуку, а той лише дивом не зорієнтувався з ударом по порожніх воротах. Загалом, було, про що поговорити.

Скрипник, вочевидь, добряче зарядив свою команду під час перерву на атаку, бо Металіст 1925 провів дійсно потужні 45 хвилин попереду. Те, що не забив бозна-скільки мегагольових моментів — то вже трохи інша річ. Там не те, що про відігравання відставання за рахунком потрібно було говорити, а взагалі мала б справа дійти до впевненої перемоги "жовто-синіх".

Але, так, треба було спочатку відігратись зусиллями Сидорова та його удару головою в центрі штрафного на завершення подачі з правого флангу на 65 хвилині, а вже потім щось вигадувати.

Як виявилось, бажання в харків’ян може не знати меж, а от ресурс фізичний перебуває під питанням. А ще ротації в них немає зовсім. Такої, щоб підсилювала гру — так точно. Лише нахапались зайвих карток у підсумку, і тепер наступна гра стане мінним полем для цього складу 1925. Що ж стосовно цього протистояння, то Оболонь наприкінці могла й мала вигризати перемогу, але відзначилась реалізацію аж ніяк не кращою за суперників. Тому й нічия.