Зоря здобула мінімальну перемогу над Колосом

Українська Прем’єр-ліга посеред цього тижня знову зробила кульбіт у власному календарі з метою нарешті поставити крапку в цій довготривалій історії з постійними дограванням своєчасно не зіграних матчів. Усе, на грі в рамках п’ятнадцятого туру в Ковалівці поміж місцевим Колос та луганською Зорею турнірну таблицю національної першості таки було зведено хоча за одним показником. Із чим ми вас і вітаємо.

А ось на яке питання не міг дати відповідь цей матч, так це щодо розмови про остаточне положення команд наприкінці цього сезону. Аж надто близькими вони були як один до одного в таблиці — усього одне очко переваги на користь "колосків", так і до зони перехідних матчів, яку "мужики" випереджали на три залікові бали. А отже в розкладі що колективу Олександра Поздєєва, що Юрія Коваля, легким помахом долі могли з’явитись додаткові ігри.

Цього сезону Ковалівка є знаною тим, що за умов проведення домашньої гри Колосу на гострий футбол звідти можна не очікувати. Але цього разу була трохи інша історія. Усе ж таки зміна тренера починає даватись у знаки й господарі почали матч із власних атак. Так, доволі швидко ми зрозуміли, що арсенал різноманітних комбінацій у "колосків" є доволі обмеженим, проте хоч кутові вони по обидва боки поля розігрували належним чином.

Саме так двічі Цуріков був дуже близьким до гола, проте спочатку з центру штрафного пробив повз ближню стійку на завершення розіграшу з лівого флангу, а подачу з протилежного боку поля завершив на дальній ударом над воротами. Робимо висновок, що це було дуже гостро, проте не результативно. А що робила тим часом Зоря?

Команда Юрія Коваля просто відбивалась та чекала свого моменту вискочити до контратаки. Позиційні наступи? Ні, такими термінами луганці не оперували, проте на 23 хвилині Герреро побіг уперед, Антюх підтримав у центрі штрафного, а партнер із його передачі праворуч потім розстріляв ворота. Секрет успіху виявився дуже простим. Колос у відповідь запропонував удар із відскоку від Топалова під саму перерву й усе. Не надто багато, як для команди, яка б мала продемонструвати, що перебуває в процесі змін.

У другому таймі господарі розпочали з появою Ільїна на полі й хоч із правого флангу в них виникала небезпека. Один із найкращих моментів, який створили безпосередньо підопічні Поздєєва, був у Рангела, але удар того головою на завершення подачі Ємця прийшовся в дальню стійку. Схожим чином "колоски" будували ще чималу кількість власних атак, от тільки загострити виходило не часто.

Зоря майже весь другий тайм провела в затінку й, якщо чесно, ледь не догралась. Моменти Оріховського з випадковим влучанням у нього від Мишньова й подальшим вимушеним сейвом від Сапутіна, удар від Топалова, а також чергові спроби завершувати флангові передачі від Цурікова все ж таки мали достатній рівень загрози. Як і момент із ударом головою від Паулаускаса вже в компенсований час.

Що таке — грати на атаку, команда Коваля пригадала лише на останніх хвилинах, коли пішла подавати кутовий із правого флангу й у підсумку Фесюн на лінії двічі мав грати проти ударів Джордана та Герреро. Але ж реально складалось враження, що, якби суперники були трохи більш успішними на завершення власних атак, то в гостей і проблеми б могли виникнути. А тут знову йшлось про першу перемогу на виїзді під орудою Юрія Коваля. Уперше в цьому сезоні цього таки вдалось досягти.