Матчам такого ґатунку, як El Clasico поміж каталонською Барселоною та мадридським Реалом, жодні зайві представлення чи анонси не потрібні. Про них і так усі говорять. Тим паче, коли вже йдеться безпосередньо за можливість для однієї з команд ухопитись за трофей після фінального свистка. Ми таке вже бачили цього сезону — у Саудівській Аравії, коли "блаугранас" залишили за собою Суперкубок Іспанії.

А цього разу вже йшлось про Кубок Короля та його фінальний матч, до якого ці дві команди подолали неабиякий шлях. Колектив Ганса-Дітера Фліка вибивав скромний Барбастро на ранньому етапі (4:0), а потім уже більш потужні Бетіс (5:1) та Валенсію (5:0), щоб у підсумку влаштувати вакханалію 5:4 з мадридським Атлетіко. Реал тим часом теж забивав багато у ворота Депортіво Мінери (5:0), Сельти (5:2), Леганеса (3:2) та Реала Сосьєдад (5:4), але все ж таки мав більш напружений шлях.

Розкішний футбол ми побачили в першому таймі. От тільки для вболівальників Реала є один важливий нюанс — цей футбол демонструвала аж ніяк не їхня команда. Усе, що підготував Карло Анчелотті на початкову фазу цього протистояння, полягало в тому, щоб його гравці гамселили суперників по ногах за першої ж ліпшої нагоди. І при цьому вже на 11 хвилині саме в складі мадридців відбулась вимушена заміну — через травму в зіткненні з Кунде гру достроково завершив Менді.

Що ж до створення гостроти, то ми говорили фактично виключно про події на половині поля Реала, де Рафінья робив що завгодно з Васкесом на лівому фланзі, а потім, коли Фран Гарсія вийшов підміняти Менді, те саме з ним витворяв і Ямал на протилежному боці поля. Але Барселона знову геть не з першої спроби почала реалізовувати власні гольові моменти.

А приблизно десь із четвертої, коли на 28 хвилині Ямал затягнув м’яч до чужого штрафного, після чого відіграв на вільний другий темп під дальній удар Педрі, а той вгатив під поперечину в лівий верхній кут так, що в Куртуа в принципі не було шансів цьому удару якось заподіяти. І лише коли Барселона позначила на табло власну перевагу, команда Анчелотті почала демонструвати бодай щось у атаці.

Але в першому таймі офсайдні пастки каталонців теж були в повному порядку, тож бодай двічі вони врятували колектив Фліка від великих негараздів. Бо положення поза грою скасували як пенальті за підкат Іньїго проти Вінісіуса, так і удар Беллінгема з передачі Себальйоса з правого флангу до центру штрафного "блаугранас". Але емоцій у цьому таймі було все ж таки занадто багато.

А от у другому таймі вже було більше футболу. Особливо з боку команди Анчелотті. Реал атакував набагато більш інтенсивно, аніж до цього, та створював дійсно що реальні гольові моменти. Щесни крутився, як та білка в колесі, під час пари ударів Вінісіуса в швидких флангових атаках, тоді як на протилежному боці поля Рафінья хибив у одному й тому самому стилі пострілами з лівого флангу чужих володінь. Але було помітно, що Барселона поступово втрачає контроль над цією грою.

І це могло дуже погано для команди Фліка завершитись. Бо на 68 хвилині де Йонг гадав, що його фол перед штрафним завадив Мбаппе завершити швидку атаку, а вийшло, що це порушення подарувало супернику можливість таки забити перший гол у кар’єрі прямим ударом із штрафного, поціливши в лівий нижній кут. А вже за сім хвилин Реал біг святкувати другий м’яч, коли Чуамені на дальній завершив головою подачу кутового з правого флангу від Гюлера. Усе змінилось у цій грі настільки швидко, що спочатку ніхто нічого й не зрозумів.

Проте "блаугранас" було головне, що її футболісти й досі залишались думками на полі після цього, а тому рівно через ті самі сім хвилин уже Ферран мчав святкувати забитий м’яч, який стався через помилку Рюдігера та Куртуа під час перехоплення закидання від Ямала з глибини поля до правого флангу штрафного. Таким чином ми все ж таки продовжили своє безсоння ще й на овертайм.

Але не більше — команди просто не хотіли грати в серії пенальті та ще додаткового витрачати на це ресурс. Тому всі охоче бігли вперед в обох овертаймах, яких, до речі, взагалі могло б і не бути, якби не чи не найбільш суперечливі епізоди в цій грі — пенальті. Один із них арбітри так і не призначили за все ж таки очевидний фол Рюдігера на лівому фланзі штрафного проти Феррана, а другий — призначили за підкат Асенсіо проти Рафіньї на протилежному боці поля, однак потім одразу й скасували, бо VAR на це вказав.

Зрештою, овертайми. Було цікаво й динамічно, але в підсумку сумно для Реала, бо це був явно не час команди Анчелотті, яка здебільшого просто відбивалась. А Феррану та Ферміну залишалось не витрачати марно свої гольові моменти, правильний приклад використання яких на 116 хвилині партнерам показав Кунде. Просто перехопив перед чужим штрафним необачний пас наддосвідченого Модрича, і одразу ж зарядив дальній удар у лівий нижній кут воріт, що Куртуа точно не встиг зреагувати.

Фінальний свисток арбітра Рікардо Де Бургоса з Більбао визначив каталонську Барселону переможцем Кубка Іспанії-2024/25, тоді як мадридський Реал зупинився за крок від заповітного трофею. 

Барселона — Реал 3:2
Голи: Педрі, 28, Торрес, 84, Кунде, 116 — Мбаппе, 70, Чуамені, 77

Барселона: Щесни — Кунде, Кубарсі, Мартінес, Мартін (Араухо, 85) — Педрі (Гарсія, 98), Ольмо (Фермін, 64), де Йонг (Гаві, 85) — Ямал, Торрес (Віктор, 116), Рафінья.

Реал: Куртуа — Васкес (Модрич, 54), Асенсіо, Рюдігер (Ендрік, 110), Менді — Вальверде, Чуамені, Себальйос (Гюлер, 55) — Беллінгем — Родріго (Мбаппе, 46), Вінісіус (Діас, 89).

Попередження: Мартін, де Йонг, Фермін, Рафінья — Чуамені, Модрич, Беллінгем

На 120+3-й хвилині був вилучений Антоніо Рюдігер (Реал) (неспортивна поведінка / не на полі).

На 120+3-й хвилині був вилучений Лукас Васкес (Реал) (неспортивна поведінка / не на полі).

На 120+3-й хвилині був вилучений Джуд Беллінгем (Реал) (неспортивна поведінка).