Поступово розгойдуємось — так можна назвати процес, який наразі переживають клуби-учасники та їхні вболівальники в новому сезоні української Прем’єр-ліги. І вже перші вихідні нашого футболу видались настільки насиченими, що ті дві гри, які були перенесені через участь київського Динамо та житомирського Полісся в єврокубках, то було нам на краще. Нічого б не проґавили.

А що точно не можна було залишити поза увагою, так це матч у Полтаві, куди в гості до місцевої Ворскли в звітній день навідався чинний чемпіон України донецький Шахтар. Цю пару команд ледь розтягнули поміж собою наприкінці минулого сезону, коли вони з’ясовували стосунки спочатку в чемпіонаті, а потім і фіналі Кубка України. І обидві ті гри завершились перемогами "гірників", тож команда Сергій Долганського прагнула реваншу.

Футбольний газон у Полтаві має різні характеристики, але коли напередодні в місті триває велика злива, то вберегти його притомної якості для гри — надзвичайно складно. Цього разу це не вдалось зробити, тож футболісти обох команд на своїх коротких шипах були радше на ковзанці, аніж на смарагдовому килимі.

Але не всі. Ось, наприклад, Матвієнку на восьмій хвилині це взагалі не завадило здалеку в центральній зоні вистрілити під ліву стійку та шокувати всі присутніх й Ісенка зокрема. І оскільки подібних моментів Ворскла не мала й близько ні до цього, ані в подальшому за ходом першого тайму, то й не дивно було побачити роздратування в гравців полтавської команди, що подекуди перетворювалось ледь не на бійки.

А Шахтар тим часом усе більше захоплював ініціативу та просто руйнував будь-які атаки суперників власним високим пресингом. А що робити команді Долганського, якщо навіть відійти від власного штрафного їй ніхто не дозволяє? Не дивно, що за такої суттєвої переваги утворився такий розгромний підсумковий рахунок.

І помилки, помилки, і ще раз помилки захисту полтавців були тому запорукою. Як і в епізоді з другим голом, коли пропустили закидання на Кевіна до лівого флангу штрафного, а той потім виконав таку подачу в голову Зубкову, що гріх було не перетворити її на забитий м’яч. Нічого не працювало в команди Долганського, але сподівання на перерву все ж таки якісь існували.

На появу на полі "олімпійця" Крупського, зокрема, бо він одразу додав активності попереду, а його команда навіть влучання в поперечину собі забезпечила, коли від Траоре м’яч рикошетом полетів у верхній каркас. А вже за мить міг забивати й сам Крупський, однак на дальній не замкнув подачу кутового з лівого флангу. А як не забила Ворскла тоді, то й не варто на щось скаржитись у подальшому.

Шахтар швидко повернувся до тями й зробив так, щоб дивитись цей матч до останнього вже було якось нецікаво. Ворскла сама собі привезла що пенальті на Егіналду посеред другого тайму, який після фолу Павлюка реалізував Сікан, що потім одразу ще один м’яч, який Євген подарував Матвієнку, а той відзначився дублем дальніх пострілів.

Пізній гол від свіжого Сікана вже був більше для особистої статистики, але теж виявився показовим. Полтавці відмовились боротись за м’яч перед власним штрафним, тож форвард просто над ними познущався. І на тому розгром було остаточно сформовано.

У наступному турі полтавська Ворскла гостюватиме в київського Лівого берега, тоді як донецький Шахтар прийматиме житомирське Полісся.

Ворскла — Шахтар 0:5
Голи: Матвієнко, 8, 68, Зубков, 31, Судаков, 67 (пен.), Сікан, 88

Ворскла: Ісенко — Пердута, Павлюк, Гучек, Чорноморець — Хрипчук (Ієде, 80), Шкрієль (Скляр, 57), Челядін — Кане (Крупський, 46), Ковталюк (Ндукве, 46), Нестеренко.

Шахтар: Різник — Конопля, Бондар, Матвієнко, Педріньйо Азеведо — Марлон (Криськів, 64), Бондаренко (Степаненко, 73) — Зубков (Сікан, 73), Судаков, Кевін (Педріньйо да Сілва, 73) — Траоре (Егіналду, 64).

Попередження: Павлюк, Ковталюк — Кевін, Бондар, Педріньйо Азеведо