У цьому футбольному сезоні було аж занадто багато казок, одну з яких для нас із вами написала каталонська Жирона разом із українцями Артемом Довбиком та Віктором Циганковим у складі. Трохи не вистачило потужності для конкуренції з мадридським Реалом за чемпіонський трофей — не проблема, зате все ще залишались надії перед початком передостаннього туру на "срібні" нагороди.

Але найголовніше — місце в Лізі чемпіонів УЄФА вже було за "червоно-білими", тож вони поїхали на гостьовий матч проти Валенсії на Местальї в вільному душевному стані. А як там грали "блаугранас" удома проти мадридського Райо Вальєкано — не дуже-то й цікаво, відстань і так складала чотири очки, тож потрібна була виключно сенсація від "блискавок" і, звичайно, звитяга самої команди Мічела, про що й ми вели мову.

Керманич Жирони свій "український" обов’язок виконав, Рубен Бараха — ні, тож від початку матчу на полі були тільки двоє українців і лише з боку одної з команд. Тож не дивно, що наші симпатії перейшли на користь гостей остаточно, а вони віддячили хоч якоюсь гостротою в атаці на початку. Подолати блок від "кажанів" було не так уже й легко, але не настільки, щоб умовний Давід Лопес не вирішив від центрального кола спробувати запустити авантюрний удар за комірець Мамардашвілі, чи Циганков своїм дальнім ударом не влучив у правий каркас воріт грузина.

Команда Мічела таким чином натякала нам на забитий м’яч, але довелось зачекати аж пів години, аби нарешті його побачити. Проте Циганков тоді ідеально з правого флангу штрафного покотив на дальню під порожні для Савіо, тож гості забезпечили собі перевагу. А могли й не втримати її, якби пропустили в атаці у відповідь від Каноса, проте той у центрі штрафного вирішив перевірити на міцність лівий каркас воріт.

Появи Яремчука на полі одразу після перерви ми не дочекались, але поки був час, Марі намагався зробити так, щоб її й не сталось. Проте змарнував відмінну нагоду забити на дальній стійці головою під час подачі свіжого Корреї, тож згодом таки поступився місцем на полі українцю. Щоправда ця подія сталась на тлі другого пропущеного м’яча Валенсією, коли Мартін завершив просування на правому фланзі штрафного передачею на Довбика.

Артем забив свій черговий м’яч у цьому сезоні. Їх у нього вже 21 на рахунку. Але в паралельній грі Андрій Лунін у воротах мадридського Реала пропустив аж чотири голи від Александер Серлота, тож норвежець випередив українця на два м’ячі в бомбардирському заліку. Сприймати цю інформацію було б трошки легше, якби ще й Яремчук один із своїх моментів реалізував.

Однак натомість забила втретє Жирона й питань у цій грі не залишилось. Циганков міг би записати на свій рахунок асист, а Довбик — гол на 67 хвилині, якби не втрутився Гасеровські й не зрізав подачу з правого флангу штрафного в сітку власних воріт.

"Кажани" при цьому не полишали спроб бодай м’яч престижу оформити на власному полі й таки досягли свого безпосередньо за допомоги суперників. Блінд там щось намагався довести, що не збивав Коррею, коли той зайшов на правий фланг штрафного, проте ми всі бачили, що таки збивав. Пепелу з позначки, зазвичай, не хибить. Але 1:3 — чергова невдача Барахи.

У заключному турі Валенсія гостюватиме в Сельти з Віго, тоді як каталонська Жирона прийматиме Гранаду.

Валенсія — Жирона 1:3
Голи: Пепелу, 84 (пен.) — Савіо, 33, Довбик, 58, Гасеровські, 67 (авт.)

Валенсія: Мамардашвілі — Фулькьє (Коррея, 46), Москера, Озкачар (Гая, 61, Алмейда, 72), Гасеровські — Лопес, Пепелу, Герра, Канос — Дуро (Петер, 46), Марі (Яремчук, 61).

Жирона: Гассаніга — Арнау, Е. Гарсія (Хуанпе, 69), Д. Лопес, Блінд — Еррера (Валері, 73), Мартін — Циганков (Порту, 68), Алейш Гарсія, Савіо (Жастін, 74) — Довбик (Стуані, 79).

Попередження: Фулькьє, Коррея