Зрозуміло, факт “героїчної” (вже під час війни точно могли б посоромитися з оцінками) перемоги над боснійцями дозволив всій футбольній Україні оцінювати факт виходу на Євро як щось саме собою зрозуміле. У суперниках “лише” Ісландія, як її не обіграти... Можливо, ейфорію дозволить розвіяти простий, але вбивчий факт: збірна України поступається Ісландії за особистими зустрічами.
При цьому ніякої спритності рук у вигляді товариських та/або матчів, що нічого не значать. Ні, всі чотири гри наша збірна зіграла в рамках відборів, причому всі були дуже важливими. Жодної з домашніх ігор наша команда не виграла, взагалі перемогла лише раз із чотирьох спроб – і навіть за фінішами у групі у нас із ісландцями рівність. Один раз у групі фінішували українці, один – острів'яни.
Але про все по порядку.
Перша зустріч була одним з твістів того блокбастера, який і через 25 років пам'ятають краще, ніж події недавніх відборів. Гол Ачимовича Шовковському, гол Шевченка Філімонову, героїчні матчі з чемпіонами світу французами – у них вклинилися ще й дуелі з Ісландією, яка, мабуть, уперше в своїй історії почала представляти серйозну силу.
Про цю силу найкраще говорить один простий факт: Ейдур Гудйонсен, якому на той момент було вже 20 років і який вже давно виграв чемпіонат Нідерландів із ПСВ, не зіграв у Києві... просто за спортивним принципом. Взагалі, станом на березень 1999-го Ейдур мав лише один матч за збірну – і той, скажімо так, не дуже спортивно враховувати. Це та сама гра, яка обійшла всі футбольні паблики та вікторини: у ній зіграли батько та син, в останній грі Арнора Гудйонсена (теж великого гравця, який пограв за Бордо, а в Бельгії взагалі став легендою) його замінили, випустивши на заміну зовсім юного Ейдура.
Україна – Ісландія – 1:1
Голи: Ващук (59) – Л.Сігурдссон (66)
Україна: Шовковський, Головко, Лужний, Микитін, Попов (Калiтвiнцев), Ващук, Гусін, Косовський, Ребров, Шевченко, Скаченко (Максимов, 46)
Ісландія: Б. Крістінссон, Адольфссон, Хельгасон, Л.Сігурдссон, Йонссон, Хрейдарссон, Гуннарссо, Гудйонссон, Р. Крістінссон (Колвiдссон, 78), Х.Сігурдссон, Сверiссон
Але це було 1996-го, і в наступні два роки Гудйонсен не зіграв за “вікінгів” жодного разу. Форвард Болтона, який викликався в ту збірну Ісландії – це Арнар Гюннлейгссон, він тоді видав ударний сезон (27/13, граючи вінгера) за “скакунів”. Є велика ймовірність, що Ейдура і взяли в Болтон як перспективного партнера до Арнара – і якщо це так, то Гюннлейгссон непогано так вплинув на всю історію АПЛ… Втім, у Києві не зіграв і він.
Там було кому гратись і без Болтона. Основний опорник “вікінгів” Сверіссон проводив четвертий сезон за Герту, вінгер Гудйонссон приїхав з Генка, захисник Германн Грейдарссон тільки в січні перейшов з Кристал Пелас в Брентфорд. Згодом він увійде до дуже короткого списку легіонерів, які зіграють в АПЛ за п'ять різних команд – при тому, що Брентфорд і не входить до їхнього числа. Про різних гравців з чемпіонатів Норвегії та Швеції я навіть не кажу: у “вікінгів” загалом виросло непогане покоління, яке не збиралося програвати нікому
Гра вийшла повним та беззаперечним розчаруванням. Два голи з двох моментів, вкрай нецікаве видовище навіть із погляду нейтрального глядача – і, звісно, великі запитання до Сабо та його підопічних. Не такого перфомансу чекали від людей, які за чотири дні до цього вибороли нічию на полі чемпіонів світу!
Сабо звинуватив працівників “Олімпійського”, які, на його думку, погано підготували поле – але загалом це був великий дзвіночок перед Словенією. Йожей Йожефович будував гру на дуже простих принципах – і проти ісландців вийшла та сама команда, з тим самим ігровим стилем, що й проти французів. Стартовий склад збігся на 10/11, і єдина зміна була з перебором карток у Ковальова. Його замінив Віталій Косовський, чиї нескінченні навіси на Скаченка стали символом матчу.
Звичайно, команда втомилася після двохсотвідсоткової викладки на “Парк де Пренс”: Ісландія в паралельній грі легко обіграла Андорру і залишила сил не тільки на гру, але і на переліт. Але все ж таки думка, що Шевченко з Ребровим заслужили грати у більш винахідливий футбол, і Калiтвiнцев мав вийти у стартовому складі, стала після гри в пресі основною. Андрій Гусін після фінального свистка плакав: начебто знав, що цих двох очок і не вистачить для виходу на Євро.
А ось на виїзді ісландців вдалося здолати. Не те щоб за півроку команді вдалося пережити якусь тактичну та/або кадрову революцію: але у вкрай “низовій” грі наші виявилися успішнішими. Гусін пропускав матч через перебір карток, але тепер проти ісландців вийшов не один “хвилеріз”, а пара Максимов – Коновалов. Крім цього, Сабо зробив заміну захисника – Микитина замінив Дмитрулін – і навряд чи саме тому, але команді вдалося здобути мінімальну перемогу. Шевченко заробив пенальті, Ребров його реалізував. Гудйонсен до того моменту почав викликатися, але навіть його вихід на заміну вікінгам не допоміг :)
Ісландія побореться навіть в останньому турі, на Парк де Пренс, до останніх хвилин претендуватиме на топ-2, але все ж фінішує четвертою. Україна ж стане другою і зробить крок у найдраматичніший плей-офф у своїй історії...
Ісландія – Україна – 0:1
Гол: Ребров (42 пен)
Ісландія: Б. Крістінссон, Хельгасон, Л.Сігурдссон, Йонссон (Відарссон, 85), Мартейнссон, Хрейдарссон, Гуннарссон, Колвідссон (Хелгусон, 69), Гудйонссон, Р. Крістінссон, Дадасон (Гудйонсен, 73)
Україна: Шовковський, Лужний (Микитин, 80), Головко, Ващук, Дмитрулін – Попов, Максимов, Коновалов (Цихмейструк, 70), Косовський, Шевченко, Ребров
Минає 17 років. Гудьонсен красиво закінчує кар'єру в збірній, Шовковський наближається до останнього матчу навіть у клубі – і тільки Шевченко все такий же молодий і перспективний. Але вже не форвард, а тренер. Дебютувати у новому статусі йому довелося саме проти Ісландії – на той момент, без перебільшення, улюбленця всього футбольного світу.
“Вікінги” до 2016 року встигли вразити всіх. На острові виросли відразу кілька непоганих гравців атаки, справжній метр тренерської роботи зі збірними (він вибудовував раніше збірну Швеції) Ларс Лагербек поставив їм чудову гру в обороні – і, як наслідок, ісландці в острівному дербі змогли перемогти в 1/8 чемпіонату Європи саму збірну Англії. Вони й у відборі на ЧС-2014 посіли друге місце, програли у “стиках” хорватам – а у відборі наступного мундіалю зіткнулися з ними безпосередньо у групі. Та й Україна з Туреччиною Мірчі Луческу доповнили компанію.
Такий, у всіх відношеннях, дебют (і як тренера збірної, і тренера взагалі) Шевченко відзначив оновленням крайніх захисників. Федецький та Шевчук, які буквально місяців тому, на Євро, були основними, поступилися своїми місцями Соболю та Бутко – причому для Едуарда це був перший матч за збірну в принципі. До речі, одна деталь гри є абсолютно звичайною для нинішніх часів, але була винятковою для 2016 року. Матч пройшов за порожніх трибун через демонстрацію символіки дивізії СС «Галичина» в одній із попередніх ігор – ще у Львові.
Україна – Ісландія – 1:1
Голи: Ярмоленко (41) – Фіннбогассон (6)
Україна: Пятов, Бутко, Кучер, Ракицький, Соболь, Степаненко, Зінченко (Шахов, 90), Сидорчук (Зозуля, 63), Ярмоленко, Коваленко, Коноплянка
Ісландія: Халльдорссон, Севарссон, Р. Сігурдссон, Арнасон, Скуласон (Г. Магнуссон, 41), Гудмундссон (Гальфредссон, 85), А. Гуннарссон, Г. Сіґурдссон, Б. Б’ярнасон (Траустасон, 75), Бодварссон, Фіннбогасон
На 82-й хвилині Коноплянка не реалізував пенальті (стійка)
В інших позиціях Шевченко не був таким революційним (Коваленко тоді був постійним гравцем основи), але, здається, і цього вистачило ісландцям, щоб близько до ідеалу розпочати гру. На самому початку гри “вікінги” створили два класні гольові моменти – і один із них реалізували. У гольовій атаці лінію офсайду не витримав саме Бутко, пізніше весь захист дозволив Бодварссону двічі поспіль пробити практично впритул. Спочатку врятував П'ятов, але на добиванні просто пощастило, що ісландець пробив вище.
Заради справедливості, після цього наші взяли гру у свої ноги – і могли навіть виграти. Ярмоленко зрівняв рахунок на добиванні після удару Ракицького, а потім так кинув у прорив Бутко, що той заробив пенальті. Ось тільки Коноплянка пробив пенальті у штангу – матч закінчився із рахунком 1:1.
Потім команда Шевченка лише завдяки суддівським помилкам не програла в Туреччині (Луческу був дуже гарячий на прес-конференції!), але поступово почала знаходити свою гру. Поява 20-річного Миколи Матвієнка у збірній дратувала багатьох тим, що він на той момент не був основним у хоч якомусь клубі, і що дебютував він одразу в основі проти хорватів – але зараз навряд чи хтось скаже, що він не виправдав аванси .
Сидорчука з основи витіснив Малiновський, Кучера – Хачеріді, і гра почала нагадувати гру великої команди. Хорватам у дебютному матчі Матвієнка все ж таки програли, але турків удома обіграти вдалося. Програш ісландцям у скандинавському дербі фінам дарував надію навіть на перемогу у групі, тож летіли на острів наші з великими надіями. Щоправда, зараз одне “але” виглядає особливо іронічним. Ударний відрізок у Динамо, гольовий вихід на заміну з фінами дозволив ісландському матчу стати першим, в якому за збiрну в основі вийде Артем Бєсєдін.
Ісландія – Україна – 2:0
Голи: Сігурдссон (47, 66)
Ісландія: Халльдорссон, Севарссон, Інгасон, Р. Сігурдссон, Магнуссон, Халльфредссон (Скуласон, 89), Гуннарссон, Гудмундссон, Г. Сігурдссон (Фіннбогасон, 90+2), Б'ярнасон, Бодварссон (Сiгурдарссон, 67)
Україна: Пятов, Бутко, Хачеріді, Ракицький, Матвієнко, Степаненко (Ротань, 76), Малiновський (Зінченко, 71), Коноплянка, Коваленко, Ярмоленко, Бєсєдін (Кравець, 71)
Але з Бєсєдiним чи ні, а програш в Ісландії відбувся на тлі суддівської помилки. За першого голу Гудмундссон, намагаючись відправити м'яч у сітку, сфолив на Пятові, дезорієнтував його – і явно спростив завдання по голу Сігурдссону. Ісландія і так зіграла добре, а Пятов все одно дав слабину при другому голі – але як би проходила гра, не отримай нашi гол прямо після виходу з роздягальні, ніхто точно знати не може.
Після цього “вікінги” взяли штурмом Туреччину (3:0, два голи ще до перерви), обіграли Косово та вийшли на ЧС із першого місця. Там не забиватиме пенальті Хальдорссону вже не Коноплянка, а Мессі – хоча, звісно, хорвати, які стали у групі лише другими, виступлять набагато яскравіше.
У вівторок наші зіграють проти Ісландії вп'яте. У попередніх чотирьох матчах одна перемога та різниця 3:4. Безумовно, ісландцям насамперед пощастило грати проти збірної України ті два рази, коли вони були найсильнішими. Островітяни дуже багато відборів закінчили у так званому “боттом-2”: останніми чи передостанніми. Вони, якщо говорити просто, мали два класні покоління: з одним грала команда Сабо, з іншим – команда Шевченка. Зараз вони набагато слабші – проте все одно дуже сподіваюся, що про жодну недооцінку навіть не йтиметься.
