Одинадцятий тур української Прем’єр-ліги був суцільною розмовою про Класичне поміж київським Динамо та донецьким Шахтарем, тож решта протистоянь звітними вихідними виступали в якості аперитиву до головної страви. Зокрема, і доволі цікаве регіональне протистояння в межах досі офіційно Кіровоградської області поміж Олександрією та петровським Інгульцем.

Однак спортивна складова цього двобою була під великим питанням, адже ці дві команди представляли протилежні кінці турнірної таблиці, а "козаки" за цей час так і не спромоглись виграти жодного матчу, кожен з яких для них був гостьовим. До речі, саме цього разу колектив Василя Кобіна підібрався на найменшу з можливих відстаней до рідної арени, тож відповідальність за гостями стадіону Ніка була шаленою. "Поліграфам" тим часом треба було перемагати за будь-яку ціну, а потім разом з усією країною готуватись до головної події вікенду.

Як і має бути в дербі, команди вже з перших хвилин почали розвідувати простір біля штрафних по обидва боки поля. І хоча від початку їм мало що вдавалось створити в плані гольових моментів, однак без голів до перерви ми не залишились. Що цікаво, відзначалась що Олександрія, що Інгулець, виключно за підсумком стандартів, а отже етап підготовки тренери провели на належному рівні.

На 17 хвилині господарі отримали право на штрафний на правому фланзі, який завершився навісом на Шабанова, який головою скинув на Безерру, а той зі своїм маленьким зростом не менш управно пробив із другого поверху над воротарем. Проте не минуло й чотирьох хвилин, як аут на лівому фланзі атаки від гостей завершився відскоком на Сидоренка, який хоч якось перевів м’яч на П’ятова, а той зльоту пробив у правий кут.

Утім, лише одним подібним епізодом до перерви справа не обмежилась, і на завершення першої пів години ігрового часу розіграш кутового з правого краю від Кравченка та Калюжного завершився передачею Микити до пів кола перед штрафним на Мишньова, який одразу ж пробив під поперечину. Олександрія таким чином знову вийшла вперед і, що характерно, до завершення тайму закрилась у захисті, бо суперники вже одного разу огризнулись, тож і з повторенням могли не забаритись.

У другому таймі Ротань замінив Ковальця, у якого, судячи з усього, чергове пошкодження, але поява на полі Козака замість нього виявилась навіть більш продуктивною в плані атаки для Олександрії. А взагалі — це був тайм суто одного футболіста, воротаря Інгульця Олексія Паламарчука. Як би не привозили партнери в обороні, голкіпер "козаків" тягнув усе, до чого міг дотягнутись, а решту за нього робили суперники із своїми невлучними ударами.

Навіть із пенальті, який у ворота команди Кобіна призначають уже в третьому матчі поспіль, відзначитись команда господарів так і не зуміла. Бо Філіппов самовпевнено котив низом, але якщо Паламарчук до цього тягне мертві м’яч із ще більш вигідних позицій, то це просто авантюра у виконанні футболістів "поліграфів". Як наслідок, футболісти Ротаня нервували до останнього, бо суперники під завісу вирішили трохи пограти на атаку й були навіть трошки небезпечними, але все одно поступились.

У наступному турі Олександрія прийматиме житомирське Полісся, а посеред тижня гратиме в Кубку України на виїзді проти ЮКСА, тоді як петровський Інгулець гостюватиме в київського Динамо.

Олександрія — Інгулець 2:1
Голи: Безерра, 17, Мишньов, 29 — П’ятов, 21

На 67-й хвилині Олександр Філіппов (Олександрія) не забив пенальті (воротар).

Олександрія: Єрмаков — Кравченко (Копина, 89), Кампуш, Шабанов, Мартинюк — Ковалець (Козак, 46), Калюжний, Мишньов (Смирний, 69) — Беззера (Бєляєв, 89), Філіппов (Кулаков, 76), Джевані.

Інгулець: Паламарчук — Сидоренко, Шершень, Вілівальд, Мисик (Резепов, 74) — Волохатий, П’ятов (Лісняк, 81) — Білоцерковець, Сад (Пушкарьов, 68), Могильний (Козиренко, 68) — Сітало (Кисленко, 74).

Попередження: Мишньов