А вже наступного дня володарі Кубка УЄФА вилетять на тренувальний збір до Австрії. Відправиться в Альпи і новоспечений гірник, тепер вже екс-гравець львівських Карпат Василь Кобін. Своє перше інтерв’ю в якості футболіста донецького клубу Василь дав Інформаційному центру ФК Карпати.

- Василю, з якими почуттями ти залишаєш Карпати?

- В першу чергу я хочу подякувати Карпатам, маю на увазі і партнерів, і тренерів, і керівництво клубу, за все, що вони для мене зробили. Адже фактично саме у Львові я сформувався як гравець, і саме Карпати дали мені путівку у великий футбол. Вважаю, мені дуже поталанило в житті, що в моїй кар’єрі був такий клуб. Але це футбол і я, як і кожен гравець, прагну професійного росту. Хочу спробувати себе в команді, яка з успіхом виступає не лише на внутрішній арені, а й на європейській. Саме таким клубом і є донецький Шахтар.

- А не боїшся не пробитися до основного складу Шахтаря? Подібних прикладів вистачає.

- Знаєте, коли три роки тому я переходив із Закарпаття в Карпати, то мені також деякі говорили, що я роблю дурниці. Мовляв, в основу я не проб’юся. Але ж на ділі я одразу став гравцем основного складу. Тут головне, не комплексувати, а вірити в себе і в свої сили. Хоча я чудово розумію, скласти конкуренцію такому гравцю як Срна, справа не проста.

- Як ти вважаєш, з Шахтаря у збірну України дорога для тебе може виявитися коротшою, ніж коли б ти продовжував грати за Карпати?

- Думаю, що так. Адже тренери збірної, як правило, в першу чергу, пошук гравців для своєї команди ведуть серед клубів-лідерів. А в Україні головна команда країни майже завжди складається з футболістів Шахтаря і Динамо. Але спочатку мені необхідно з якнайкращої сторони проявити себе в донецькому клубі, а вже потім думати про збірну.

- Окрім Миколи Іщенка, з яким ти два роки грав за Карпати, з ким з гравців Шахтаря ти знайомий особисто?

- За Закарпаття я грав разом з Рустамом Худжамовим, а за юніорську збірну – з Андрієм П’ятовим. Також непогано знаю Сашу Гладкого, Олексія Гая і Славу Шевчука, а найкраще – Бодю Шуста.

- Але Шуст вже не є гравцем Шахтаря.

- Я знаю, але ж він перейшов у донецький Металург. Так що ми з ним тепер будемо мешкати в одному місті, а значить матимемо набагато більше можливостей бачитися, ніж це було раніше.

- А як сприйняли твій перехід у Шахтар твої рідні?

- І батьки, і дружина раді за мене. Їм приємно, що я отримав запрошення від такого іменитого клубу і матиму тепер можливість випробувати себе на найвищому міжнародному рівні.

- Твоє рідне Мукачеве і Львів знаходяться поряд. Натомість з Закарпаття до Донецька чимала відстань.

- Що поробиш, так і є. Але я в цьому нічого страшного не бачу. Коли у Карпатах був вихідний, я сідав на машину і їхав додому. Тепер літатиму, наземним транспортом надто далеко.

- Сім’ю забираєш з собою?

- Так, але не зараз. Адже Шахтар в понеділок летить на збори до Австрії. Тому спочатку до Донецька лечу сам. А вже згодом, після літніх зборів, підберу житло і тоді до мене переберуться дружина з сином.

- У Львові ти провів три роки. Яким тобі запам’ятається цей період?

- За цей час у моєму житті трапилося ще дві надзвичайні події. Спочатку я одружився, а згодом став батьком. Так що, як бачите, Львів для мене є надзвичайно щасливе місто.

- А якими в твоїй пам’яті залишаться львівські вболівальники?

- Вони – найкращі в Україні. За мою трирічну кар’єру, не було жодного матчу ані у Львові, ані на виїзді, де б мене та моїх партнерів не підтримували хлопці та дівчата з яскравими зелено-білими шаликами і сильними голосами. Їх не зупиняла ані далека дорога, ані погана погода. За все це я хочу їм щиро подякувати і пообіцяти, що дуже за ними сумуватиму. Користуючись нагодою хочу попрощатися з несамовитими львівськими уболівальниками, які запам’ятаються мені на все життя. Низький Вам уклін і великий респект за те, що ви є. А ще я сподіваюся на теплий прийом фанатів, коли я приїду до Львова, вже у якості гравця донецького Шахтаря.

- Що побажаєш своїм вже колишнім партнерам по команді та тренерам?

- Спочатку я хочу їм всім подякувати за співпрацю. Мені насправді було приємно грати і знаходитися в такому чудовому колективі. До речі, згідно з угодою між Карпатами і Шахтарем цілком ймовірно, що в майбутньому я ще гратиму за львівську команду. І якщо таке станеться, то я із задоволенням повернуся в рідні для мене Карпати. Що ж стосується побажань, то дуже хочу, щоб Карпати, тепер вже без мене, нарешті вийшли на той рівень, про який ми не раз говорили. Маю на увазі, що ця команда просто зобов’язана боротися за найвищі місця в чемпіонаті України. І не лише боротися, а й виборювати медалі та путівки в єврокубки.