На завершення недільної футбольної програми італійська Серія A вирішила перетягнути на себе увагу футбольних уболівальників та запропонувала поспостерігати за центральним протистоянням у рамках двадцять восьмого туру на Альянц Стедіум. Туринський Ювентус цього разу приймав на власному полі бергамаську Аталанту, і це була справжня битва за третю сходинку в турнірній таблиці, тоді як початково команди розділяли всього три залікові бали на користь гостей.

Битва, яку один із колективів вирішив просто пропустити. Як не дивно в контексті цього сезону, це твердження стосувалось дій футболістів "Старої Синьйори" в цій грі. Проблеми господарів у атаці були помітні ще за ходом першого тайму, коли, у кращому випадку, можна підтягнути в розряд небезпечних удар Тюрама над поперечиною на самому початку гри. Надалі були акцентовані пропозиції виключно від "Богині".

Не завжди так трапляється у футболі, але коли одна з команд більше атакує, то зрештою доля її за це винагороджує. Щодо пенальті у ворота Ювентуса на 27 хвилині за влучання м’яча в руку Маккенні в боротьбі проти Джимсіті в центрі власного штрафного, коли обидва гравці перебували в повітрі, не вдалось скласти однозначно схвальної думки, але VAR та Сімоне Соцца зрештою призначили одинадцятиметровий, а Ді Грегоріо так до кінця й не потягнув удар Ретегі в лівий нижній кут.

Зрозуміло, що після пропущеного м’яча Юве кинувся атакувати знову в спробі відігратись, але нічого цікавого не запропонував, а натомість ще й удруге до завершення стартової половини зустрічі ледь не пропустив. Як Ді Грегоріо назбирав ті три сейви в моментах із ударами Лукмана та Дзаппакости з близької відстані вже в компенсований час — не знає ніхто, навіть сам воротар туринців. Але хтось же мав тримати команду в грі.

У Мотти було 15 хвилин для того, аби привести до тями власних підопічних. Чи тренер Ювентуса займався в цей час — хай сам розповідає потім на прес-конференції, але "зебри" повернулись на поле й одразу привіз Келлі невдалою передачею в центрі поля, після чого Лукман у контратаці через лівий фланг Ді Грегоріо не пробив, але де Рон успішно зіграв на добиванні.

Це вже точно було поза межами будь-яких планів Юве на цю гру, але зупинити Аталанту за такого сценарію було просто неможливо. А якщо вже бути точніше, то це конвеєр помилок туринців у захисті було неможливо зупинити, а суперники цим просто своєчасно користались. Третій гол на 66 хвилині у ворота Ді Грегоріо був просто звичайним, бо Колашинац скидав під удар Дазппакості в чужому воротарському(!) п’ятою.

Хоча, коли твій колись основний нападник виходить на заміну в мертвій грі, після чого за дві хвилини втрачає рівновагу на м’ячі в центрі поля та оформлює гольовий пас на форварда суперників, як це зробив Душан Влахович на адресу  Лукмана на 77 хвилині, то ось де — справжнє знущання. Дивитись на спроби Ювентуса після цього хоч обличчя зберегти перед власними вболівальниками (хоча хто там ту гру додивлявся, самі відчайдухи) теж було кумедно. Та й нічого з них не вийшло в підсумку, бо Карнесеккі навідріз відмовився пропускати удари Маккенні. Так клубний гімн на Альянц Стедіумі ще не освистували.

У наступному турі туринський Ювентус поїде в гості до Фіорентини, тоді як бергамаська Атланта прийматиме міланський Інтер.

Ювентус — Аталанта 0:4
Голи: Ретегі, 29 (пен.), де Рон, 46, Дзаппакоста, 66, Лукман, 77

Ювентус: Ді Грегоріо — Веа (Калулу, 53), Гатті (Кошта, 53), Келлі, Камб’язо — Локателлі, Тюрам — Їлдиз (Копмейнерс, 46), Маккенні, Гонсалес (Мбангула, 54) — Коло-Муані (Д. Влахович, 75).

Аталанта: Карнесеккі — Джимсіті, Гін, Колашинац (Толой, 83) — Белланова, де Рон, Едерсон (Пашалич, 79), Дзаппакоста — Куадрадо (Брешіаніні, 46), Лукман (Самарджич, 80) — Ретегі (Де Кетеларе, 61).

Попередження: Їлдиз — Гін