Нехай пробачать мене вболівальники інших команд, але значну частину огляду я приділю одній команді – а саме Шахтарю.

По-перше, він просто чемпіон і єдиний представник України в Лізі чемпіонів – вже цим він заслужив на особливу увагу. По-друге, це остання можливість поговорити про “гірників” у контексті УПЛ у найближчі три тижні: у найближчі вихідні він не грає, і тоді можна буде приділити увагу іншим командам. По-третє, Шахтар і програв у центральному матчі туру – єдиному, де грали дві команди із топ-5 минулого сезону.

 

Провал туру

Шахтар приймав Ворсклу в ідеальний для себе момент. У команди Скрипника так багато травм, що вона виходить на матч із чемпіоном, маючи на лаві двох воротарів, п'ять польових гравців не старше за 20 років – і все. Більше того, полтавці взагалі проводять матч із однією заміною, тобто тренер явно демонструє, що посилити гру в ході матчу йому немає ким.

Лава – це півбіди. У Ворскли в основі виходить три вчорашні юніори! 19-річний Данило Хрипчук, 20-річний Іван Нестеренко та 19-річний Ілля Крупський лише кілька разів виходили в основі до такого, за гамбурзьким рахунком, випробування. На їхньому фоні навіть 20-річний Ісенко та 21-річний Хрипчук уже виглядають ветеранами, які побачили все: вони принаймні зіграли багато матчів в основі.

І така команда не просто продовжує переможну серію у матчах із Шахтарем. Вона переламує хід матчу, нав'язує чемпіону свою гру і, незважаючи на те, що реалізувала не всі свої моменти (який шикарний момент за 1:1 змарнував Нестеренко! А Степанюк міг робити рахунок 0:2...), по ділу вириває перемогу. Це Зубков реалізував не очевидний момент, а Ворскла розігрувала м'яч до вірного. І Шахтареві не допомогла навіть нескінченна лава запасних, навіть десант в особі Криськіва, Шведа та Келсі.

За три місяці Патрік ван Леувен довів “гірників” до стану повної прострації. Який толк від глибини складу, якщо останній козир команди у боротьбі за нічию з напівмолодіжним складом Ворскли – дальні удари Ракицького? А, ну так, він же на заміну вийшов, тож це можна записати в плюс голландцю... Незважаючи на те, що у Патріка близько 30 відомих, статусних гравців, які або викликаються у свої збірні, або очевидні претенденти на це, у складі є величезні пробоїни: на тому ж лівому фланзі оборони, наприклад.

Ходи ван Леувена що далі, то менш зрозумілі. Ротація – тим паче. Чесно кажучи, самі перестановки у складі що далі, то більше нагадують спроби замаскувати головне: власну провальну роботу. Умовно кажучи, Петряк конкурує з Кащуком, Азарові – з Міроші, а В'юнник із Сіканом, але чим це допомагає у боротьбі за чемпіонство, якщо погано грають ВСІ?

Тренер загнав команду на зборах, внаслідок чого майже всі гравці не схожi на себе. Була надія, що до ЛЧ Шахтар набере найкращі кондиції, але вже можна констатувати, що це не вийшло: із настанням холодів команда зробила ще один крок назад. Всі ці нескінченні вилучення, до речі, можуть бути наслідком – гравці просто не встигають і фолять.

І в цей момент актуальне питання про зміну тренера. Важливо: до самого міжсезоння не може бути кращого моменту, щоб поміняти тренера, ніж у найближчі пару днів. Матч десятого туру проти Зорі перенесений (так, знову!) на догоду збірній, і у потенційного змінника ван Леувена може бути більше двох тижнів, щоб познайомитися з командою.

Але тут актуальне питання, чи допоможе зміна тренера хоч чимось.

Вболівальник – істота емоційна. Вболівальниками й стають, щоб виплеснути емоції та надто багато не думати. Саме тому дуже багато хто за рік або навіть менше змогли змінити думку з “Шахтар у військових умовах перетвориться на пересічну команду, Динамо домінуватиме” на “Шахтар домінуватиме і стане базовим клубом збірної, Динамо не врятує ніщо”. Але що, як наслідки війни дають по-справжньому про себе знати тільки зараз?

Як бачимо, виручені 70 мільйонів (досить вже говорити про 100 – це була сума з бонусами, а з урахуванням успіхів Челсі в цілому та гравця зокрема, Шахтар ризикує отримати від цих бонусів повноцінний нуль) за Мудрика не стали приводом для Шахтаря закуповуватися навіть на чверть від цієї суми. З невеликою натяжкою можна навіть сказати, що витрачені лише гроші за Трубіна: 10 мільйонів влітку отримали, 12 витратили. Цілий ряд або дуже молодих гравців, або глибоких ветеранів, м'яко кажучи, не підсилили команду миттєво.

І це дзвіночок номер один. Шахтар навіть не роками, а десятиліттями жив у режимі, коли посилювався гравцями з числа найперспективніших у світі, адаптував їх до європейського футболу і продавав у топ-клуби. Зараз, коли “гірники” не те що не перший, а навіть не десятий вибір для гравців умовної бразильскої молодіжки, виникає питання, чи не обманюють клуб агенти. Які з новачків справді перспективні?

А посилення клубу, незважаючи на чемпіонство, потрібно просто критично. У віковій категорії “старше 24, молодше 34 років” у команді вісім гравців. Здавалося б, чимало, але достатньо поглянути на сам список, щоб зрозуміти, що у Шахтаря проблеми з гравцями в ідеальному футбольному віці.

Рудько, Назарина та Топалов у найкращому разі здатні забезпечити глибину складу, зіграти з умовним Минаєм, щоб відпочили лідери. Лукас Тейлор, гадаю, і на це не здатний. Петряк із Шведом дуже багато травмуються і, як наслідок, не можуть виправдати очікувань. Ось Зубков з Матвієнком можуть бути лідерами клубу, але Миколі просто через позицію складно прогресувати, коли навколо нього помиляються всі.

А цей вік (“від 24 до 34”) плюс-мінус збігається з оптимальним футбольним. Саме в ньому можна вимагати стабільної гри двічі на тиждень. Все, що більше чи менше, має ризик великих перепадів у формі – якщо ми не говоримо про виняткові таланти, останні з яких залишили Україну в останні півтора роки. Занадто молоді гравці можуть не знати, як поводитися в ідеальному тонусі, а надто вікові – просто не могти. Навіщо далеко ходити: Ворскла з купою юніорів та ветераном Пердутою обіграла Шахтар – але ж ми не чекаємо від неї, що вона чемпіоном стане? Чи хоч би виграє найближчі п'ять матчів?

Занадто багато хто в сезоні-2022/23 видав за Шахтар сезон всього свого життя. Того ж Степаненка змінюють з Ворсклою в самий ключовий момент, на 63-й хвилині – не тому, що тренер збожеволів, а тому що “залишити на повний матч 34-річного опорника з товстою медичною картою” з великою ймовірністю дорiвнює “втратити лідера на Антверпен”. Ось простий приклад людини, яка дати якнайбільше, звичайно, хоче, але вже не може – і один із безлічі прикладів того, як чемпіон за всього бажання не може тримати свій же, чемпіонський рівень.

Звільнити ван Леувена можна завжди, це справа одного дня. Але це не вирішить безліч проблем, більша частина з яких існує незалежно від прізвища головного тренера. Буде дуже прикро, якщо Шахтар висмикне з іншого клубу УПЛ Григорчука, Вернидуба чи Скрипника, зіпсує хорошу команду – і не збудує з їхньою допомогою нічого сам.

Про “помилку” з відходом Йовичевича, до речі, нема рації говорити. Він тренує команду, яка ще два тижні тому боролася з Роналду, Мане та Лапортом, трохи раніше грала проти Мітровича, Мілінковіча-Савіча та Буну, а у першому турі чемпіонату – проти Бензема та Канте. У самому Аль-Раеді, який тренує Ігор, зірок немає (хоча все одно є збірник Норвегії, нещодавні гравці молодіжок Португалії та Марокко), але в будь-якому разі час звикати, що жодна Ліга чемпіонів не втримає тренера, якщо його з нинішньої України звуть у нинішню Саудівську Аравію.

Стандартна перемога Динамо

40% голів відбулися в одному-єдиному матчі – і напевно, до цього можна вже звикати.

Динамо продовжує дуже погано грати в обороні, і навіть кризова Олександрія на тлі багатьох травм створила киянам дуже, дуже багато проблем. Ротань, який так любить інтелектуальний футбол, підготував супернику сюрприз у вигляді схеми 3-4-3, і рейди Шулянського флангом стали великою несподіванкою для всієї оборони господарів. З гри забити не вдалося, але стандарти стали для Динамо просто шоком: з кутового та штрафного Олександрія забила по голу. Пресинг гостей теж був гарний, і навіть елементарний розіграш від Бущана міг призводити до ще одного пропущеного...

Але все це не має вирішального значення, поки Динамо має таку атаку. Ярмоленко у нинішній УПЛ виглядає як Мессі, роздаючи феноменальні передачі. Ванат і Буяльський чудово комбінують із капітаном, а в компанії з ним сяє то одна “зірка другого плану”, то інша. У попередніх двох турах забивав Волошин, цього разу він не так виблискував – зате дублем вистрілив Бражко. Примітно, що він також відзначився після стандартів: Володимир добре підключався до кутових.

У таких випадках зазвичай заводять пісню “подивимося, як швидко тренер упорядкує оборону, як саме...”, але взагалі Динамо справляється і так. За втраченими команда на шість очок випереджає не просто Шахтар, а й взагалі будь-кого. Про Зорю та Дніпро-1 у контексті чемпіонства цього сезону навіть говорити смішно, а всі інші навіть минулого сезону відстали від Динамо на 15 (Ворскла), 16 (Олександрія), 19 (Кривбас) або ще більшу кількість очок. Звичайно, ніхто з них не зробив такої революції у грі, щоб відразу додати до очкових показників так багато пунктів.

При цьому більше за Динамо в середньому (1,67 гола за гру) пропускають лише три команди ліги. Але дуже вже класний підбір попереду – і дуже багато суперників у принципі не розуміють, як проти цієї атаки грати і кого в ній тримати. Ворсклу вдома команда гри просто декласувала – а це, як ми бачимо, цілком собі критерій рівня.

Скандал туру

Ярмоленко, Ванат, Буяльський виглядають геніями футболу, звісно, насамперед на контрасті з атакою інших команд. Дніпро-1, діючий віце-чемпіон, приймав Металіст 1925– і показав повну безідейність попереду. Далекі удари – 90% креативу команди з Піхальонком, Гуцуляком, Лєднєвим, Когутом, Рубчинським... Усі розуміють: ефективність сильно знизилася, по-перше, відсутністю бомбардира, а по-друге, авральною зміною тренера, але факту це не змінює: Дніпро-1 грає як звичайний середняк.

Два звичайні середняки і мали зіграти внічию, але арбітр не побачив очевидний пенальті після гри рукою Гуцуляка. Якщо в цьому епізоді взагалі можливі якісь суперечки, то тільки щодо видалення футболіста: м'яч летів у площину, його дії взагалі можна прирівняти до сейву Суареса. Проте арбітри навіть за допомогою VAR не знайшли в діях футболіста нічого поганого. Але тут і не хочеться лаятись: коли бачиш, як арбітри помиляються в центральному матчі найбагатшої ліги світу, хейт до Романа Блавацького та Ігоря Пасхала якось вщухає.

П'ять матчів, два голи

Букмекери скоро перестануть приймати ставки на “тотал менше” у матчах УПЛ без участі Динамо та Шахтаря. Жодних несподіванок: якби мені перед початком туру сказали, що в п'яти матчах буде забито від нуля до одного гола і запропонували вгадати, в яких саме, я вгадав би всi. І це справді нескладно: в УПЛ зібралася ціла колекція команд, які краще вміють заважати створювати, аніж, власне, створювати.

Причин, чому в УПЛ так багато нулів, кілька, але жодна з них не є новою. Перша: абсолютний мінімум гравців, які мають виняткові навички. Майже всі вони зосереджені у грандах, в інших командах вони можуть з'явитися лише випадково – і коли це відбувається, як із Климчуком у Руху, то стає винятковою подією. Але лише слабкістю кадрів пояснити це не можна: зрештою, у другій половині таблиці Ередивізії теж регулярно надають практично сільські команди, в яких немає великого бюджету і не буде. Грають вони зовсім інакше.

Іншою причиною слід назвати кризу тренерської думки. В УПЛ занадто багато “шахістів”, які весь перший тайм морщать лоба, дивлячись на диспозицію, а потім негласно погоджуються на нічию. Такі речі можна називати менталітетом, але набагато чесніше назвати рівнем. В Україні дуже мало тренерів, здатних вигадати оригінальні ідеї в атаці – і це найкраще доводить рівень затребуваності українських тренерів у топ-лігах.

Звичайно, одні 0:0 можуть відрізнятися від інших. У випадку з Чорноморцем та Зорею вони швидше випадкові: обидві команди заслужили голи. У випадку з Колосом та Поліссям вони цілком бажані: жодна з команд не хоче ризикувати нічиєї достатньо, щоб поборотися за перемогу. Але для наших тренерів гол – більше ніж гол. Це, можна сказати, ГОЛ – він котується як величезна перевага, видатне досягнення, і гра на відбій за 1:0 нікого не дивує.

Тренерів наймають президенти, і якщо той же Вишняк у Колосі незабаром відзначить два роки роботи – значить, така стратегія влаштовує його боса. Але нехай потім Надєїн не дивуються, що на його матчі купують дуже мало підписок – та й безкоштовно матчі Вереса (Колоса, Миная...) мало кому потрібні. І, головне, це не є гарна гра в обороні. У командах, які залишають за лінією м'яча по 10 осіб, якраз дуже слабкі захисники – саме тому Шахтарю з Динамо до ладу посилити суперпроблемні позиції немає ким.

Команда туру

Варакута (Чорноморець) – Пердута (Ворскла), Слюбик, Дідик (обидва – Рух), Скорко (Олександрія) – Челядін, Скляр (обидва – Ворскла), Бражко (Динамо) – Кане (Ворскла), Ванат (Динамо), Рунiч (Рух)

Тренер — Скрипник (Ворскла)

Гол туру

В одному з небагатьох результативних матчів туру Рух обіграв Кривбас. З урахуванням динаміки обох команд фаворитом швидше був Кривбас – ба більше, він це підтверджував у першому таймі. Але більярдний гол Руніча ударом у дотик допоміг зламати перебіг гри.