Літнє трансферне вікно у більшості країн Європи вже зачинено, тож час наводити лад серед усіх цих безкінечних мандрівках футболістів поміж клубами, за кожною з яких було просто неможливо встежити.

А якщо ще й відсіяти купу різноманітних пліток, то виявиться, що кількох дуже цікавих трансферів ми так і не дорахувались.

Тож давайте подивимось на варіанти, які були цілком схожі на правду, але так і не втілились у життя. Принаймні — цього літа.

Ніко Вільямс (Атлетік)

Міг опинитись: Барселона, Парі Сен-Жермен.
Опинився: залишився в Атлетіку.

Чемпіонат Європи — це вітрина нечуваних масштабів. А якщо твоя збірна ще й здобуває заповітний кубок Анрі Делоне в яскравому стилі, то решту літньої відпустки доводиться проводити в метушні поміж перемовинами з агентами та охочими клубами.

Нападник "Фурії Рохи" та баскського Атлетіка Ніко Вільямс це літо запам’ятає назавжди. І не тільки тому, що вже в 22 роки став чемпіоном Європи, а й тому, що зробив дуже важливий вибір у своїй кар’єрі — залишився в складі "левів".

За гравцем справжнє полювання влаштували два великих клуби — французький Парі Сен-Жермен та каталонська Барселона. Перший варіант — заможний, другий — проблемний, бо не факт, що заявили б навіть до початку вересневої міжнародної павзи.

Але переграв усіх Атлетік, а Ніко вже доводить, що таке рішення, можливо, і найкраще для нього саме цього літа.

Хуліан Альварес (Манчестер Сіті)

Міг опинитись: Барселона, Парі Сен-Жермен.
Опинився: Атлетіко.

Чемпіон усього, що тільки можна уявити, у 24 роки — і такий гравець не потрібен Хосепу Гвардіолі? Насправді, потрібен, тому коуч і бідкався через те, що втрачає дуже якісного футболіста. Але нічого не поробиш — "павук" хотів на волю й багато грати, а під Ерлінгом Голандом цього точно не досягнути.

Виникла потреба продавати й тут ні Сіті не міг дозволити собі "продешевити", ані клуби середньої руки не могли дотягнутись до потужності цього можливого переходу.

А отже виникла знову ця пара Барселона – ПСЖ, перші мали мало конкретики, другі – мали багато грошей, а також мадридський Атлетіко, де аргентинець "Чоло" Сімеоне як ніхто в світі мав розуміти, чого хоче сам гравець. Синергія виникла одразу, тож "матрацникам" довелось розбити не одну копилку, викласти ті 75 + 20 млн євро, і довершити свою надзвичайну роботу на літньому ринку. Мають виграти всі, окрім Пепа.

Хаві Сімонс (РБ Лейпциг)

Міг опинитись: Баварія, Барселона, Манчестер Юнайтед, Парі Сен-Жермен.
Опинився: РБ Лейпциг.

Видовищне Євро-2024 провів і нідерландський атакувальний півзахисник Хаві Сімонс, однак на клубному рівні в нього була одна "проблемка" й мала вона назву контракт із французьким Парі Сен-Жермен.

А оренда в німецькому РБ Лейпциг саме добігала до завершення, тож треба було повертатись до столиці Франції й щось вирішувати відносного свого майбутнього.

Тут і почали з’являтись ці божевільні варіанти з поверненням до каталонської Барселони (так, "блаугранас" буквально хотіли всіх, до кого могли дотягнутись), переходом до англійського Манчестер Юнайтед, але без посмішок сприймались лише два варіанти — мюнхенська Баварія та, власне, ПСЖ.

Із французами все очевидно — їм навіть нічого не треба було робити додаткового, окрім як просто вмовити гравця, а от німецький гранд пробував і оренду пропонувати, і повноцінний трансфер, однак ні. Програли обидві сторони.

А виграв, як не дивно, РБ Лейпциг, проте лише цей раунд, тоді як головну баталію — за право викупу футболіста — програв остаточно. За рік Сімонс повернеться до Франції й, якщо Луїс Енріке не побудує там симпатичний проєкт, до чого все й іде, ми станемо свідками чергової саги.

Альфонсо Девіс (Баварія)

Міг опинитись: Реал Мадрид.
Опинився: залишився в Баварії.

Насправді ця "літня" сага завершилась ще навесні, хоча її відгомін було чутно навіть після Євро-2024. Канадський фланговий захисник Альфонсо Девіс, після відомих проблем із серцем, почав утрачати ігровий тонус із такими темпами, що мюнхенська Баварія просто втомилась очікувати, коли футболіст повернеться до оптимальної форми.

А там і конкуренти з’явились, і довіри тренера не було, тож канадець засумував, і коли Баварія грала в плей-оф Ліги чемпіонів УЄФА проти Реала, то всі це сприймали як останній показ для гравця перед трансфером.

Однак передумав саме мадридський клуб, а точніше — порахував, що можна рік потерпіти, і не витрачати зайві кошти на користь Баварії, а вже наступного літа підписати футболіста вільним агентом. Так само, як учинили й із Кіліаном Мбаппе. Ще й бонус за підписання, вочевидь, намалюють солідний. Якщо гравець не передумає, а то Баварія також уже передумала.

Пауло Дібала (Рома)

Міг опинитись: Атлетіко, Аль-Кадісія.
Опинився: залишився в Ромі.

Проблем у італійської Роми на старті сезону чимало, а добре знаємо ми про них тому, що жертвою невизначеної ситуації в клубі став український нападник Артем Довбик.

Але гравець нашої збірної хоча б знав, до якого проєкту йшов, тоді як аргентинець Пауло Дібала опинився заручником обставин. Хтось вирішив у Римі, що гравець такого рівня клубу не потрібен навіть тоді, коли сезон уже розпочався.

А от гроші потрібні — і вони могли надійти від аравійської Аль-Кадісії, назва якої несподівано стала відомою європейцям цього літа.

Дібалі пропонували дуже солідні умови й він міг заробити собі на дві "футбольні пенсії" за лічені роки. Але не захотів. Можливо, є бажання стати як не "римським імператором", то хоча б значущою постаттю в історії "вовків".

Віктор Осімген (Наполі)

Міг опинитись: Парі Сен-Жермен, Аль-Хіляль, Челсі, Арсенал, Манчестер Юнайтед, Аль-Ахлі.
Опинився: Галатасарай.

Ось, довкола якого гравця відбувалась головна трансферна історія цього літа. Нігерійський нападник Віктор Осімген, після чемпіонського сезону в Наполі, відчував, що вже перебуває трохи вище за рівень "південців". Але їм цього казати було не можна, бо Ауреліо де Лаурентіс і не таких зірок скидав до рук місцевої мафії.

Але від потенційного трансферу був дуже значний запобіжник — надзвичайно великі апетити Наполі, які задовільнити могли тільки лічені клуби Європи й, певна річ, Саудівської Аравії — там грошей особливо не рахують.

І тут до ситуації втрутився новий головний тренер Антоніо Конте, якому байдуже було на долю Осмігена, але дуже був потрібен нападник лондонського Челсі Ромелу Лукаку. І оскільки останній за останні роки наростив собі таку ж трансферну вартість, то очікувався обмін "грошовими мішками" поміж Наполі та Челсі. Який у підсумку так і не стався.

Із провини "пенсіонерів"? Можливо. Однак Лукаку таки в Неаполі опинився, а Осімген у Лондоні — ні. А потім зачинилось трансферне вікно, і гравець сказав, що не буде грати в цьому сезоні взагалі. І якби не турецький Галатасарай, то Наполі б ще був змушений возитись із цим зарплатним тягарем за "мертву душу".

ПСЖ, Манчестер Юнайтед, Арсенал за цим просто спостерігали й нічого не розуміли.

Нголо Канте (Аль-Іттіхад)

Міг опинитись: Барселона, Вест Гем.
Опинився: залишився в Аль-Іттіхаді.

Виявляється, у футбол надзвичайно високого рівня ще можна грати навіть тоді, коли ти рік провів у Саудівської Аравії. Французький опорний півзахисник Нголо Канте приїхав на Євро-2024 до Німеччини й показав такі кондиції, що ми знову поставили собі запитання: "А що він забув на Близькому Сході?".

Очевидно, що треба було повертати таку зірку до Європи й зробити це найкращі шанси мав лондонський Вест Гем. Була навіть усна пропозиція від "молотобійців", але, вочевидь, не така, яка б влаштувала Аль-Іттіхад.

А ще була Барселона в цій історії. Або просто робила вигляд, що була.

Едерсон (Манчестер Сіті)

Міг опинитись: Аль-Іттіхад.
Опинився: залишився в Манчестер Сіті.

Цього літа у Саудівській Аравії панував антициклон воротарів. Усім були потрібні голкіпери саме з Європи, і ще бажано такі, щоб високого рівня. Бразилець Едерсон із Манчестер Сіті, чим не гарний варіант?

Аль-Іттіхад під завісу вікна прийшов по нього до "містян", і ми стояли за крок від того, аби цей трансфер таки відбувся. Проте, напевно, запити англійців виявились такими, що навіть аравійці сказали: "Ні, виходимо з перемовин".

А Едерсон уже знову обіцяє "вічну любов" до Сіті. Цікаво, що замінити його несподівано міг українець Андрій Лунін, а аравійці обмежились підписанням серба Предрага Райковича.

Джейдон Санчо (Манчестер Юнайтед)

Міг опинитись: Парі Сен-Жермен, Челсі, Ювентус, Боруссія Дортмунд.
Опинився: Челсі.

Якщо ви думаєте, що англійські фанати змішують із брудом виключно легіонерів, то помиляєтесь. У бік Джейдона Санчо вже багато разів летіло стільки критики, що жодна психіка б не витримала. Не витримав і Санчо — хотів грати виключно ліворуч в атаці в Манчестер Юнайтед, але хто б ще вказував Еріку тен Гагу, що йому робити на своїй посаді.

Очевидно, що так діла не буде, а двері назад до дортмундської Боруссії зачинила банальна відсутність необхідних коштів у "джмелів".

І от після чого вже розпочались мандрівки агентів Джейдона — спочатку довелось летіти до Турину домовлятись із Ювентусом — невдало, потім назад на розмову з тен Гагом — нічого не вийшло, потім до Парижу — спроба компенсувати невдачу з Ніко Вільямсом виявилась невдалою.

І тут, уже в останні години трансферного вікна в Англії, з’явився лондонський Челсі. Настільки дивний варіант, що й у самого Санчо свідомість повело — сказав, що знає Енцо Мареску ще з часів Манчестер Сіті, хоча вони "трошки" розминулись на кілька років. Але то таке — Манчестер Юнайтед було байдуже, куди скидати цей баласт.

Матс Гуммельс (вільний агент)

Міг опинитись: будь-де.
Опинився: Рома.

Цікавим видалось літнє трансферне для попереднього фіналіста Ліги чемпіонів УЄФА, бо такі ключові гравці, як той-таки Санчо та центральний захисник Матс Гуммельс залишили клуб. Це справляло дивне враження, але не настільки дивне, як те, що потім відбувалось із досвідченим оборонцем у контексті пошуку нового місця роботи.

Гуммельса хотіли всі й ніхто одночасно. Як тільки з’являлась конкретика, а гравець навіть пакував валізи та летів на медогляд, так одразу щось ішло не за планом.

Так прогоріли варіанти з Болоньєю, мадридським Реалом, туринським Ювентусом, англійським Брайтоном, іспанською Мальоркою та Реалом Сосьєдад. Можна тільки уявити, скільки там польотних миль назбиралось на клубній карті.

Але в підсумку перегони за підписання гравця виграли ті, хто першими в них зайшов, і, напевно, найбільше того потребував — італійська Рома.