Шлях команд до основного раунду чемпіонату Європи-2024 продовжується, проте подальший розвиток подій на нас буде очікувати аж за місяць. Що ж до вересневої міжнародної павзи та виступів національної збірної України в цей час, то перед колективом Сергія Реброва залишався великий іспит на полі легендарного стадіону Джузеппе Меацца проти Італії, після якого ситуація щодо другої команди відбіркового квінтету C мала б отримати нові обриси.

Але команда Лучано Спаллетті кілька днів тому втратила дорогоцінні очки на полі Північної Македонії, від чого її фанати спочатку зловили чимало неприємних флешбеків, а потім почали докоряти новому керманичу "Скуадри Адзурри" та його підопічним за, на їхню думку, поганий виступ на полі просто ганебної якості. Саме тому Італія на звітне протистояння вийшла злою на весь світ і ми одразу це відчули на собі.

Україна була вимушена закритись у захисті, і хоча це не було схоже на задушливий стиль збірної Англії кілька днів тому, але вийти з-під опіки суперників нам усе одно не вдавалось. Команда Сергія Реброва за таких умов протрималась певний час, після чого на 12 хвилині сталась прикра втрата рівноваги Георгієм Судаковим на правому фланзі, після чого Фраттезі забезпечив момент для результативного удару Дзакканьї в ближній кут.

Фактично, ми могли говорити про те, що італійці свого досягли за помірно низьку ціну. "Скуадра Адзурра" й у подальшому намагалась утримувати м’яч у себе під контролем, що створювало нам чимало підстав для хвилювань, і згодом забила вдруге. Це знову ж таки Фраттезі виявився найбільш спритним усередині штрафного, попередньо підставившись під спробу дальнього пострілу Дзаніоло з правого флангу. Офсайду в тому моменті бригада VAR не знайшла, тож взяття воріт зарахували.

Нам від того було точно не легше, але й завдання сильно при цьому точно не змінилось. Потрібно було забивати власноруч, а для цього необхідно бодай-щось створювати у власних позиційних атаках. Команда Реброва витратила чимало зусиль для того, аби просто довести м’яч до чужих володінь, тож ніхто з фанатів на трибунах не очікував побачити від неї ситуацію на зразок тієї, що мала місце на 41 хвилині. Там Ярмоленко доїв відскок від ноги Дімарко під порожні ворота на лівому фланзі штрафного в атаці, яку розпочинав саме його загострюючий пас.

Після першого тайму залишалось лише перевести подих, бо далі було ще важче. Італійці розуміли ступінь неочевидності власного становища за рахунку на табло, тож усіляко намагались створити додаткові нагоди забити. Але спочатку відбувались наші власні атаки, утім Довбик свою нагоду так і не використав, після чого настав час хапатись за голову від дій у захисті знову.

Відверто пощастило нам у ситуаціях, коли Распадорі не перегравав Бущана в ближньому бою, чи Локателлі гатив у поперечину, але були ще й моменти в Скальвіні та Дзаніоло, тож нудьгувати точно не доводилось. Ребров при цьому витримував лінію замін, яка була виключно симетричною до дій візаві за тренерським містком, тож не варто було дивуватись, коли під завісу гри ми пробували навіть відігратись. Невдало. Але хоч не з понуреними головами залишали поле.

У наступному турі Італія прийматиме вдома Мальту, а Україна зустрінеться "вдома" з Північною Македонією.

Італія — Україна 2:1
Голи: Фраттезі, 12, 28 — Ярмоленко, 41

Італія: Доннарумма — Ді Лоренцо, Скальвіні, Бастоні, Дімарко (Бірагі, 58) — Фраттезі, Локателлі, Барелла (Крістанте, 83) — Дзаніоло (Орсоліні, 72), Распадорі (Ретегі, 72), Дзакканьї (Ньйонто, 58).

Україна: Бущан — Конопля, Забарний, Кривцов, Миколенко — Зінченко (Буяльський, 75), Судаков, Степаненко (Сидорчук, 84) — Ярмоленко (Мудрик, 58), Довбик (Яремчук, 58), Циганков (Ванат, 74).

Попередження: Миколенко, Конопля, Степаненко, Забарний