Україна — Вірменія. Наші оцінки

Збірна України продовжила свої пригоди в дивізіоні B Ліги націй УЄФА номінально домашнім протистоянням проти Вірменії, від якого багато хто очікував видовищного атакувального футболу, проте гості вирішили куди більшу увагу приділити неспортивному аспекту протистояння. Зрештою, ми споглядали за безліччю спроб "синьо-жовтих" розкрити захист опонентів, із чи були певні труднощі, які також можна було б списати на погодні умови в вигляді спеки. Але в підсумку настрій нашим уболівальникам ніхто не зіпсував, та й Андрій Пятов залишився з рекордним "сухим матчем".

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на Муніципальному стадіоні ЛКС ім. Владислава Круля (за 10-бальною шкалою).

Україна

Андрій Пятов — 7,5. Свій високий рівень майстерності досвідчений голкіпер неодноразово доводив під час міжнародної кар’єри, тож зустріч проти Вірменії була лише даниною поваги збоку всієї країни по відношенню до нього. Утім, навіть із не надто завзятою в атаці Вірменією в якості суперника можливості для того, аби пропустити, у Андрія були. І чого лишень вартує рятування Забарного від автоголу з його боку! Варто також пригадати й епізод на початку другого тайму з прострілом Оганесяна, після якого в нас могли б виникнути дуже серйозні труднощі, але Пятов урятував. Саме так і повинна була завершитися ця довга пригода.

Олександр Караваєв  — 9,0. Правий захисник збірної України в цьому матчі влаштував справжню виставу зі своїх результативних дій у другому таймі, за рахунок чого, фактично, і було здобуто вирішальну перевагу над суперником. Це був той рідкий випадок, коли Караваєв дійсно користався всім, чим тільки міг, з відсутності належного супротиву на власній половині поля, роблячи при цьому максимальний акцент на атаку. Те, на чому ми неодноразово наголошували під час його клубних та міжнародних виступів, далося взнаки, тому гра у виконанні Олександра в підсумку була зразковою.

Ілля Забарний — 7,0. По першому тайму вбік Забарного знову не було жодних запитань, проте поперерві його почало трохи лихоманити. Можна скинути це вбік пекельного польського сонця, проте не відзначити взагалі було б помилкою. Кричущим моментом була та сама скидка в ворота Пятова, із якою в підсумку віковий голкіпер ледь упорався. Однак уже під завісу гри ми побачили розкішну довжелезну діагональ до чужого штрафного, то ж питань нема — із мінливою втратою концентрації Ілля впорався.

Микола Матвієнко — 7,0. А ось до партнера Забарного по центру захисту дорікань виникало значно менше. За рідким випадком повз Матвієнка вдавалося пройти суперникам, проте на той час вони все одно опинялися в менш вигідному становищі. Відносно іншого — стабільний пас, фірмові переведення, і швидкість у пересуванні між зонами та підстрахування партнерів — усе як і в більшості випадків, добре.

Олександр Зінченко — 7,5. Представника англійського Манчестер Сіті попросили зіграти лівого захисника через певні кадрові проблеми в нашого тренерського штабу, але Зінченко радо зайняв це місце на полі та в подальшому не мав жодних проблем із утриманням власної зони від зазіхань супротивників. Як таких, викликів Олександру майже ніхто не робив, тому від не гребував підніматися до атаки, де ще в першому таймі мав створювати передгольовий пас, проте Яремчук не скористався нагодою. Як виявилось, керувати темпом атак наш гравець може й з глибинної позиції.

Руслан Маліновський — 8,5. Дуже добре, що за такої гри суперників у нашому складі знайшовся гравець, якому взагалі байдуже на дистанцію до чужих воріт під час нанесення дальніх ударів. Маліновський як розташовувався виважено на футбольному полі, так і сам створював для себе необхідний простір. Зрештою, пристрілявся на стільки вдало, що коли вірмени дали нагоду, то одразу ж були приречені до підсумкової поразки.

Сергій Сидорчук — 7,5. Важко було знайти роботу для опорного півзахисника в такій грі, однак Сидорчук ще в першій половині настільки залякав суперників у своїй зоні, що вони й не намагалися штурмувати наш простір переш штрафним. Зрештою, під кінець гри його замінили не стільки через загальну втому, скільки просто за відсутності необхідності страхувати лінію захисту.

Микола Шапаренко — 6,5. Утома потрохи починає все сильніше даватися в знаки в діях півзахисника, тому черговий матч у цьому червневому циклі для нього виглядав уже дещо зайвим. Шапаренко виконав покладений на нього обсяг обов’язків належним чином, однак не більше того.

Віктор Циганков — 6,5. Представник київського Динамо був одним із тих, на чиї дальні постріли ми покладали певні сподівання, коли суперники аж надто сильно притискалися до власних воріт. Зрештою, Циганков здійснив два удари вбік голкіпера Юрченка, проте результативними вони не стали. Окрім цього, Віктор, як і зазвичай, намагався встигати всюди на своєму фланзі.

Роман Яремчук — 6,0. Форвард мав відкривати рахунок уже на самому початку гри, проте втрачена нагода виявилася для Яремчука взагалі останнім шансом біля чужих воріт у цей вечір. Роману не вдалося знайти собі місця поміж щільним захистом суперників, незважаючи на його спроби постійно нав’язувати боротьбу.

Михайло Мудрик — 6,0. Фланговий гравець знову демонстрував нам власну швидкість, проте суперники цього разу настільки притискалися до власних володінь, що знайти потрібний для маневру простір було надто важко. Зрештою, чи пам’ятає хтось хоча б одну ситуацію, яка б була схожа на момент із прострілом Михайла ще на початку матчу, який не зміг перетворити на гол Яремчук? Характерно те, що вона виникла тільки на тлі невдалої дії Монроя, який наступного разу помилився лише тоді, коли Мудрика вже встигли замінити.

Артем Довбик — 6,0. Нападника випустили за пошуком забитого м’яча, чого так і не вдалося виконати Яремчуку, проте Довбик зрештою навіть на постріл убік чужих воріт не спромігся, хоча партнери також не надто радо шукали його своїми передачами в певних вигідних ситуаціях.

Олександр Піхальонок — 6,5. Півзахисник також вийшов на заключну частину гри задля пошуку фірмових довгих переведень, і майже одразу його поява на полі призвела до якісного збільшення нашої переваги. Саме передача Піхальонка знайшла Караваєва на правому фланзі від час другого взяття воріт, тому вже на той момент заміну від Петракова можна було вважати вдалою. До фінального свистка Олександр продовжував утримувати високу планку.

Віталій Миколенко — 7,0. Певна річ, що запасів сил Зінченка десь могло не вистачити на ще один повний матч, тому поява Миколенка на певний відтинок часу була очікуваним рішенням збоку нашого тренерського штабу. Але те, що ця поява на полі може в підсумку стати результативною, не вірив майже ніхто. Тай сам Віталій трохи здивувався на тлі чергової дитячої помилки в захисті. Нічого, голи зайвими ніколи не бувають, а коли до них ще й додаються десь під 25 пасів на партнерів за майже вдвічі менший проміжок часу, то й узагалі залишається тільки поаплодувати.

Олександр Зубков — 6,0. Разюча різниця в ефективності дій між Миколенком та Зубковим була помітна неозброєним оком. Черговий вихід гравця атакувального плану на поле відзначився порожніми діями без суттєвого загострення біля чужих воріт. І хоча Зубков не припускався помилок під час власних передач, на лівому фланзі нашої атаки був помітним лише один виконавець.

Данило Ігнатенко — на останні хвилини звітної зустрічі наш тренерський штаб міг випускати на поле кого-завгодно. Вирішили дати трохи ігрового часу Ігнатенку, ну, той добре — півзахисник шість разів доторкнувся до м’яча, і навіть устиг його в когось відібрати.